Ми з чоловіком одружені вже не перший рік. За цей час я так і не звикла до того, що чоловік дає пристойні суми своїм батькам. Він дуже уважний, дбайливий чоловік. Він дарує мені дорогі подарунки і робить все заради мого комфорту.
Але він не перестає опікуватися своїми батьками. Я займаюся будинком, не працюю, зарплати чоловіка вистачає на те, щоб ми нічого не потребували. Не можна сказати, що ми багатії, але на життя вистачає.
Оскільки коханий добре заробляє, він вирішив, що допомагатиме своїм батькам, які мешкають за містом. Свекри працюють, тож могли б справлятися самі. Чоловік сказав, що піклуватися про батьків — його прямий обов’язок.
Саме їм він зобов’язаний усім, що має. Чоловік навіть радитись не став зі мною щодо того, чи варто допомагати батькам і скільки грошей їм треба виділяти. Коли я вийшла заміж за нього, він допомагав батькам будувати будинок.
Купив меблі, зробив у будинку ремонт. Я вважала, що це нормально, адже колись цей будинок буде нашим. Але після будівництва чоловік не припинив допомагати батькам. Чверть своєї зарплати він щомісяця віддає їм.
Мене ця ситуація не влаштовує, я не розумію, чому батьки чоловіка не можуть жити як інші. Вони не бідують, грошей не витрачають. То навіщо їм давати частину зарплати щомісяця?
Але коханий впевнений, що так батьки зможуть дозволити собі більше. Я згодна, що батькам треба допомагати, але не на шкоду своїй родині. Свій день народження хочу відсвяткувати в за кордоном, це моя давня мрія.
Тепер чоловік просить почекати з поїздкою, тому що ми не встигнемо відкласти потрібну суму. А я не хочу нічого відкладати, і якби він не віддавав таких сум своїм батькам, то ми могли б цього року поїхати за кордон. Невже не можна хоча б тимчасово припинити давати батькам гроші?
