Я з чоловіком прожила 50 років і це були найкращі роки мого життя. В день нашого знайомства я б ніколи не подумала, що ми взагалі будемо разом. Вперше зустрівшись ми не звернули один на одного особливої уваги. Він був популярний серед дівчат, а я ніяк не виділялася серед інших.
На мою думку, такий чоловік не міг бути надійним. Я вважала його занадто легковажним та несерйозним. Ситуацію змінив випадок. Того доленосного дня я з необережності розбила пляшку з молоком, яку несла додому, прямо перед моїм майбутнім чоловіком.
Його взуття було залите білою речовиною та всипані та шматочками розбитого скла. Я відчула себе винною, тому кинулася перепрошувати. Саме тоді між нами й спалахнув вогонь кохання, який горить й сьогодні. Нас тягнуло, наче магнітом один до одного, й з того дня майже не розлучалися.
Мене лише дратувало те, скільки жінок навколо нього завжди крутилося. Ситуація не змінилася навіть після весілля. Мій коханий ніколи не давав мені привід думати, що в нього є хтось ще. Та бути впевненою, що він був мені вірний все життя, я теж не можу. Хоча, напевно, це вже немає ніякого значення.