Я зустрічаюся з гарним хлопцем. Ви маєте зрозуміти, що мені 30, а йому 35. Ніколи в житті я не мріяла вийти заміж. Я вважаю, що треба знайти людину, з якою захочеться жити це життя, тому шукала в першу чергу друга. Людину, яка буде мене розуміти та поділяти мої цінності.
Зараз багато хто з вас почне говорити про дітей. На жаль чи на щастя я не з тих, хто мліє від дитячих личок та долоньок. Завжди ставилася нейтрально, навіть прохолодно. Моя позиція викликає осуд, але я ж не маю жити так, як хоче хтось. Мій хлопець знає про це і поділяє мою думку, тому тут проблеми немає.
Мене лише дуже сильно лякає його мама. Це така жінка, яка все за всіх вже вирішила. Ми навіть не знайомі, вона мене бачила на фото лише, а вже називає мене невісткою. Про весілля ще й мови не було, навіть мені не освідчувалися, а я вже чогось їй за невістку.
Нещодавно надіслала мені з дачі два великі пакети городини – морква, буряк, картопля, огірки, баклажани та перець. Я звісно вдячна їй. Але що ж буде далі? Мене дивує та лякає така поведінка ще незнайомої жінки. Можливо так має бути? Але цей тиск мені зовсім не подобається.
