Близько 10 років тому я пішла від чоловіка. Не спинила навіть дитина. Звичайно син живе зі мною. Я ж не могла залишити його з батьком, зараз він ходить в школу. Мене зараз все влаштовує – робота пристойна, є кілька подруг – все наче добре. Єдина прогалина в моєму житті – чоловік.
Батько мого сина був справжнім тираном. Не було жодного тихого та спокійного дня в нашому житті. Я ходила завжди перелякана, боялася власної тіні. Претензії були через будь-що – не так вдягнулася, з кимось розмовляла, а потім дійшло до того, що без дозволу на вулицю вийшла. Така ситуація вдома почала погано відображатися на синові.
Я довго не могла оговтатися. Добре, що батьки допомагали, й мій син зрештою виріс у нормальних умовах. Ситий, взутий і одягнений – не гірше за чужих дітей, хоча час був нелегкий. Спочатку я влаштувалася в маленьку фірму бухгалтером, але згодом керівник зізнався, що він не має чим зі мною розрахуватися, він банкрут.
Мені пощастило досить швидко знайти іншу роботу і все почало налагоджуватися. Я навіть на побачення почала ходити та все це швидко мені набридло. Я ще раз змінила роботу і там мене чекав сюрприз – мій шеф. Як тільки я його побачила, то моє серце завмерло. Як виявилося згодом – в нього теж. Але була проблема – обручка. Так, він був одружений, але мене це не спинило, хоча мало б.
Наші стосунки тривали досить довго, аж поки син не почав ставити питання. Він балував мого школяра подарунками, возив на море – начебто все було добре. От тільки він весь час згадував свою дружину та мене постійно порівнював з нею. Я мала готувати те, що вона, і так, як вона, мала носити схожий одяг, користуватися такою ж косметикою. Я піймала себе на думці, зо мій кошмар повертається, тому ми розійшлися.
На корпоративі мій колега зізнався мені у коханні. Начебто все закрутилося, аж ось з’явився мій колишній. Як тепер бути, не уявляю, бо почуття ще залишилися. З одного боку я розумію, що новий чоловік буде гарним партнером у житті та батько для мого сина, а з іншого боку такі почуття, як з моїм колишнім бувають раз на життя…
