– Я ж не прошу у вас золоті гори, – Ліля надула губи, – та й не я одна винна в тому, що дитина буде. Ваш син постарався.
– Гаразд, гаразд, я зрозуміла, – пані в капелюшку і рукавичках, замахала тонкими пальцями. У кав’ярні було не велелюдно, дві співрозмовниці розмовляли неголосно, але та, що була старшою, явно нервувала, – позбавь мене цих подробиць. І прибери цей тест зі столу, кругом люди. Скільки грошей ти хочеш?
– Ну… операція, нормальна клініка, проживання хоча б місяць, я ж не зможу працювати, – Ліля запхала тонку смужку з двома чіткими червоними лініями в кишеню сумочки.
– П’ятдесят, сімдесят. Вистачить?
– Сімдесят вважаю покриють мої витрати.
– У мене більше немає вільних грошей. Гаразд. Завтра переведу на рахунок, напиши мені номер картки.
Ліля намагалася приховати посмішку, нахиливши голову і вдаючи, що шукає щось у сумочці.
– Ось, – простягнула вона заготовлений заздалегідь папірець із реквізитами.
Дама в капелюшку швидко поклала папірець у свою дамську сумочку і, не попрощавшись, пішла.
– Так! – вигукнула Ліля, чергова матуся попалася. – Ха-ха-ха.
Перші кілька років молода жінка навіть рахувала тих, кого вдавалося обвести в такий спосіб навколо пальця: цих засмучених матусь, які хотіли убезпечити своє дитя від нерозумного майбутнього; цих сердитих татусів із товстими гаманцями; та й цих молодих хлопців, яких було легко заманити у свої розставлені тенета.
Лілія цілих три роки свого життя присвятила Університету, навчаючись на факультеті психології, і вирішила, що цього їй достатньо, щоб застосувати отримані знання на практиці.
Поєднувати знання і розваги в барах і ресторанах виявилося справою веселою, якби не одне але. Отримувати безкоштовний коктейль або вечерю ставало замало, і тоді Лілії спала на думку одна дуже проста ідея заробітку: пред’являти справжній тест, водночас не будучи при надії, і чекати вирішення неіснуючої проблеми.
Багато хто, та що там казати, практично всі, відразу пропонували вирішити це питання грошима. Спочатку Лілія погоджувалася і на маленькі суми, але з часом її апетити стали зростати. Щоб підтримувати себе у формі, доглядати за собою, молоденькій жінці були потрібні пристойні витрати.
Сама ідея теж виникла не на порожньому місці. Одногрупниця Лілії була при надії і довго переживала через незаплановану дитину.
Коли ж подруга показала своєму хлопцеві позитивний тест, той відреагував спокійно, запропонувавши дати грошей на вирішення проблеми. Перші позитивні тести Лілія взяла саме у своєї одногрупниці, а потім купувала на різних торгових майданчиках.
Знайти постійного заможного татуся чи молодика все ніяк не вдавалося, це був наступний крок, який планувала Лілія, а поки що задовольнялася і старим, добре перевіреним способом заробітку.
Їй частенько доводилося міняти місце проживання, заселяючись тепер у багатші райони, з молодими людьми вона зустрічалася місяць-два, а після пред’являла позитивний тест. Коли ж проблема вирішувалася, то молодий чоловік зазвичай зникав, залишаючи після себе значну суму.
Схема була відпрацьована і завжди діяла, поки не сталося дещо цікаве.
З Григорієм Лілія познайомилася абсолютно випадково. В одному з дорогих бутиків із сумками він ходив між довгими рядами абсолютно розгублений. Консультантка по п’ятах слідувала за молодим чоловіком, але всі її пропозиції він одразу відкидав.
– Дівчино, – звернувся він до Лілії, яка обирала собі новий гаманець, – допоможіть мені, будь ласка, вибрати подарунок для матері.
Лілія звично посміхнулася приємному молодому чоловікові. У цей салон без грошей не ходять. Вона хотіла вказати на консультанта позаду нього, але Гриша тут же випередив:
– Мені пропонують зовсім не те. Мама в мене енергійна, молода, так-так, і має приголомшливий вигляд, навіщо їй бабусині сумки.
Лілія трохи нахилила голову набік і ефектно виставила ногу вперед, прекрасно розуміючи, що чорну сукню, що відверто прилягає, вона сьогодні вибрала не даремно.
– Так, звісно. Опишіть вашу маму, яка вона, що любить?
– Вона… вона красива, висока. У неї великі блакитні очі, світле волосся, прекрасна фігура. Вона любить дорогі речі, такі, зі смаком. – Лілія немов слухала опис свого зовнішнього вигляду.
– Але те, що дарую їй я, рідко подобається. Я чомусь, коли мені кажуть вам допомогти, одразу впадаю в ступор і погоджуюся на все, аби від мене відчепилися, і потім шкодую.
– А яким кольорам в одязі на вихід вона віддає перевагу?
– Жовтий, – і Гриша вказав на сумку Лілі, – такий.
– М-м-м-м, а чому б не купити таку ж? Чудова сумка, не надто дорога, але дуже модна – це остання колекція. Тільки… продається не тут, а в іншому торговому центрі.
Григорій зам’явся.
– Мені незручно вас просити, але…, – Лілія вже знала, що скаже молодий чоловік, але набравшись терпіння, вичекала паузу, – якщо ви вільні,… покажете мені, де її продають?
А далі була купівля сумочки, несподіване запрошення на день народження матері Григорія, і роман, що швидко закрутився.
Усе було чудово, поки Григорій не зібрався у сімейних справах виїхати з країни на кілька місяців. Сидіти без грошей увесь цей час і чекати з моря погоди, а летів Гриша якраз на море, Лілія не захотіла. Із собою її теж ніхто не покликав, оскільки це була робоча поїздка. І Лілія дістала з сумочки свій головний аргумент.
– Світлано Львівно, я навіть не знаю, як вам сказати, – промямлила вона під поглядом владної матері.
– Це тест?
– Так і він позитивний.
– Зрозуміло, що порожній ти б не стала мені показувати. Гриша в курсі?
– Ні.
– От і не смій. А то мій дурник прийме твою дитину і буде виховувати.
– Це…
– Тихіше, Ліліє, от не треба. Мене складно обдурити, ти ж не хочеш, щоб я тебе ганьбила тестами ДНК, коли з’явиться дитина. У Гриші не може бути дітей звичайним способом – це встановлений факт. Єдиний варіант – ЕКЗ і той під великим питанням. Тому пропоную тобі зникнути з життя мого сина, до речі, зараз слушний час.
– Я…, – Лілія намагалася вичавити із себе сльозу.
– І ось цього не потрібно. Я два роки навчалася на факультеті психології і прекрасно знаю, як такі, як ти, обводять хлопчиків навколо пальця.
Лілія мимоволі підняла голову і навіть готова була розсміятися:
“Два роки. А в мене три. Але Світлана Львівна розкусила мене, виходить відразу, ще на дні свого народження”.
– Так, Ліля, акторка з тебе так собі, але те, що ти старалася, мені лестить. Ти єдина з усіх, з ким мене познайомив Григорій, ти мені подобаєшся. Так, не дивуйся. І в мене зараз виникла прекрасна ідея.
Зробиш мого сина щасливим – і ні в чому потребувати не будеш. Ідеально, якщо і він тобі подобається, інакше старатися доведеться багато і наполегливо. Ну і цього свого тобі потрібно позбутися. Я запишу тебе до свого лікаря.
Від почутого Лілія відчула, як у неї почали горіти вуха. Таку партію скласти за кілька секунд могла тільки дуже смілива і розумна жінка, а перед нею стояла така.
– Мені потрібно, щоб мій син був щасливий, розумієш? Шлюби за розрахунком часто дуже міцні, якщо старається хоча б один із подружжя.
– Так, я розумію, – нарешті, відповіла Лілія, все ще приходячи до тями.
– Думай до завтра. Григорій їде в п’ятницю, до його від’їзду ми з тобою повинні домовитися.
Весь вечір Лілія провела в роздумах. Григорій їй подобався, мабуть, уперше за такий довгий час, у її душі було неспокійно. Молодий чоловік прекрасно залицявся, був добрий. Виховання матері позначалося в усьому.
Єдине, у нього не було її залізних рис характеру, але це грало Лілі тільки на руку. І найголовніше додавалося – батьки мали бізнес і збиралися передати його в майбутньому в управління синові. Усе, про що мріяла Лілія, збиралося в один прекрасний букет.
Через рік.
– Світлано Львівно, Світлано Львівно, – Лілія швидким кроком піднімалася сходами на другий поверх.Спеціально для сайту Stories
– Що ти кричиш, що сталося? – свекруха вийшла зі своєї кімнати, почувши крики.
Лілія на ходу щось діставала з сумочки.
– Ось, усе вийшло, нарешті, – не приховуючи своєї радості, усміхалася Лілія, показуючи Світлані Львівні у витягнутій руці тест.
Позитивний тест. Справжній. Свій.
