Мені 32, і я розлучена чотири місяці. Заміжня була вісім років. Сім із них наважувалася на розлучення. Спочатку було шкода його, що пропаде і все таке. Потім стало шкода себе.
Не красуня, шикарної фігури немає – кому буду потрібна, а тут начебто який-ніякий, а мужик. Через сім років зрозуміла, що сенсу в жалості немає – подала на розлучення. І зрозуміла…
Яке життя прекрасне і скільки навколо симпатичних чоловіків, які надають тобі знаки уваги. Місяць тому один молодий чоловік став приділяти мені явно більше уваги, ніж повинен.
Оскільки я людина з досвідом, нові стосунки зав’язувати не поспішаю. Кілька тижнів тому зустрівся старий знайомий. Розговорилися, стали листуватися. І тут він мені ставить запитання: може, чаю?
До такого я ставлюся обережно – якось не для мене це. Мабуть, дається взнаки сімейне життя і правила, що не можна зраджувати тощо, або я просто старомодна, називайте як хочете, але організм вимагає.
Загалом, погодилася я на “чай”. Домовилися про зустріч о 21:00 біля мого будинку. О 20:30 я вже зібралася їхати в бік свого будинку. Телефонує моя найкраща подруга і каже: я машину припаркувала в недозволеному місці, і її забрав евакуатор.
Місцезнаходження подруги за п’ять хвилин їзди від мене – як кинеш друга? Про мою зустріч вона не знала. Телефоную чоловіку, пояснюю ситуацію, що сьогодні “чай” скасовується. Він начебто правильно зрозумів.
Загалом, визволила з біди подругу, а додому їхала з думками, що значить так треба було. Потім знову домовилися з ним на “чай”. Причому, ж у мене були курси англійської.
Два варіанти подій, або англійська і “чай” відпадає, або англійська відпадає, зате є “чай”. Вибрала другий варіант. І… не повірите, за 10 хвилин до зустрічі він телефонує і каже, що намалювалися проблеми і ніяк не вийде зустрітися.
Я розумію, що третього разу вже не буде. Мені смішно, вирішила піти проти своїх принципів – і видно не судилося. Зате перший молодий чоловік, який проявляє знаки уваги, але не квапить мене, ні на крок не відходить.
Дуже милий і кумедний. Розмови про “чай” навіть не було, але вісім годин на добу він проводить поруч зі мною. Дуже приємно, я почуваюся жінкою, чого зі мною вже давно не було…
