За останні п’ять років моє життя кардинально змінилося. Почалося все з того, що мій новий, на той час, хлопець видалив усіх друзів з моїх соціальних мереж і зайняв весь мій вільний час собою.
Сказав, що хоче, щоб я спілкувалася тільки з ним. Спочатку я була навіть рада, адже ось він моя рідна, кохана, близька людина, але він не розумів, що він наробив і наскільки мені важко зараз.
Я ніколи не вирізнялася особливою товариськістю, завжди була серйозна, але водночас завжди любила пожартувати і затишні посиденьки в колі близьких друзів. Але одного разу це все зруйнувалося.
Зрозуміли мене далеко не всі, тому з більшою частиною моїх друзів ми назавжди загубилися. Я не звинувачую їх, вони хороші. Досі кожного з них я по-своєму люблю й іноді заходжу до них на сторінки та радію їхнім успіхам, читаю їхні публікації та ставлю відгуки.
Але от спілкуватися я чомусь із ними вже не можу. Вони мене не підтримали ні порадою, ні справами. Я боюся, що вони виявляться вже не тими, боюся розчаруватися.
Мій хлопець уже не такий ревнивий, він подорослішав, почав мене розуміти і вже давно не забороняє з ким-небудь спілкуватися, крім хлопців, звісно. А я хочу спілкування з усіма друзями, я люблю людей, але люблю з боку.
Тепер я завжди в компанії тільки своїх п’яти подруг. І мені це, звичайно ж, не зовсім подобається. Я вважаю, що широке коло спілкування, це здорово. Адже не можна ж спілкуватися тільки вдвох, навіть якщо це кохана людина.
Зустрічі з друзями, обмін досвідом, посмішки, зрештою, все це сприяє певній рівновазі та розвитку. Що мені робити я не знаю, набридло про це думати. Пора вже діяти.
