15 років тому я познайомився з доброю і чудовою дівчиною. Ми зустрілися на студентській вечірці, почали зустрічатися. У нашій парі вона явно кохала сильніше. Мені ж просто подобалися її турбота і ввічливість.
Вона дуже старанна, відповідальна, а ще хороша господиня. З нею поруч було комфортно. Тоді мені здавалося, що кращої дружини я не знайду. Хоч і не кохання всього життя, але з нею можна побудувати міцну сім’ю.
Тому я вирішив не зволікати й одразу запропонував їй одружитися. Вона погодилася. Ми скромно розписалися і стали жити разом. У нас було тихе і спокійне життя. Поки в моє життя не увірвалася її сестра.
Дівчина рік була за кордоном, навчалася там за обміном. І тоді вона якраз повернулася. Моя дружина вирішила нас познайомити. Коли я вперше побачив її, то зрозумів, що пропав.
Вона була тією, яку я шукав: гарна, статна, з небесно-блакитними очима. Спочатку я відганяв від себе думки про неї, а потім не витримав і написав. Вона відповіла. Так у нас і закрутився роман.
Я розумів, що потрібно чесно розповісти про все дружині, але не хотів її образити. Все ж таки вона хороша людина. Так вийшло, що вона дізналася про все сама: побачила наше листування.
Вона не влаштовувала сцен і скандалів. Просто сказала, що кохає мене і любить свою сестру, а тому бажає нам щастя. Після цього вона поспішно оформила розлучення і поїхала за кордон.
І більше жодного разу не приїжджала додому. Я одружився з коханою жінкою. Колишня не була на нашому весіллі, але це можна було зрозуміти. У нас народилося двоє дітей. Спочатку хлопчик, а потім дівчинка.
Зараз синові 12, а доньці всього чотири. Ми прекрасно жили і ростили наших дітей, але рік моєї коханої не стало. Вона потрапила в аварію, лікарі не змогли її врятувати. Я був розбитий. Якби не діти, то я і не викарабкався б.
Зараз ми потроху справляємося. Моя мама дуже допомагає, але я розумію, що дітям потрібна мама. Особливо доньці. Адже вона ще зовсім крихітка, їй потрібна жіноча турбота. Зараз я все частіше думаю про їх тітку.
Пам’ятаю, наскільки вона була турботливою жінкою. Вона могла б стати хорошою мамою для дітей. І ось я думаю, чи не зателефонувати їй? Я знайшов її в соціальних мережах.
Судячи з фотографій, у неї немає ні чоловіка, ні дітей. Можливо, вона не відмовилася б знову стати моєю дружиною. Нехай я і вчинив із нею не дуже добре, але вже минуло багато років. Та й діти – її рідні племінники. Чи варто таке пропонувати?
