У мене ніколи не було багато друзів і подруг. У дитинстві я була досить товариською дитиною, але час і підлітковий вік позбавили мене цієї риси. Я більш менш близько спілкуюся з одним, максимум із двома людьми. За дев’ять класів я змінила три школи.
За цей час близько дружила тільки з кількома однокласницями з першої своєї школи. Через роки я не розумію, чому я це робила. Вони ж самостверджувалися за мій рахунок, і я сама до них лізла. У другій школі я провчилася недовго, але ні з ким не подружилася.
В останній школі теж подругу знайти не вдалося, ні з ким не дружила, але й не сварилася, я взагалі не люблю конфліктувати. Потім був технікум, куди я пішла не тому, що хотіла, а тому що мати наполягла. Там я і подружилася з двома одногрупницями.
З першою все зрозуміло, три з чотирьох років сиділи за однією партою, і я їй допомагала в навчанні, просто так за спасибі, їй дружба зі мною просто вигідна. Із другою трохи по-іншому. Ми зійшлися на деякій спільності інтересів і поглядів.
Крім мене, у неї була ще одна подружка, з якою у неї ближчі стосунки. Моя подружка така людина, яка хоче здаватися оточенню не тією, якою вона є. Виражається це тим, що в технікумі вона в принципі хороша дівчинка, яка добре вчиться і допомагає батькам.
Нам казала, що вона така, що змінює хлопців як рукавички але не можна дурити весь час усіх. Те, що я подружилася з нею, автоматично подружило мене з її подругою. На останньому курсі вирішили вступати до вишу. Тільки друга подружка завагітніла і в її випадку, яка вже освіта.
Перша ж пішла в один університет, а я в інший. Тільки я вступила на денне навчання. У навчанні я їй допомагаю, багато хто, хто вчиться заочно, знає, що їх майже не вчать, а вимагають повний обсяг знання. Вона пішла працювати на завод, я через якийсь час знайшла роботу вдома.
Ми рідко бачимося всі разом. Раніше я другій подрузі дзвонила дуже часто, зараз листуємося в соцмережах, але все рідше. Якби не спільне захоплення нумерологією, то, напевно, вже й не спілкувалися б, тому що не було б спільних тем для обговорень.
Нещодавно я їх усіх зібрала і зрозуміла одну неприємну річ. З тою, яка дружила зі мною багато в чому через вигоду, мені спілкуватися набагато простіше. Вона вся на позитиві, але ж життя в неї не солодка вата, хоча б тому, що вона молодша донька в сім’ї з трьох дітей.
Отже, вона безплатна няня для чотирьох племінників, а сестри не розуміють, що двадцятитрирічній дівчині пора б займатися своїм життям, а не няньчити чужих дітей. А ось друга без кінця ниє. На роботі нерви, платять мало, фактично живе там, особистого життя немає, поправилася.
Вона й раніше вічно нарікала, але я якось не звертала на це уваги, чи тому що сама була такою, чи тому що вона не робила це в такому обсязі. Я два роки слухала її нарікання, то її якийсь знайомий хлопець прокоментував її повноту, хоча по самому спортзалу плаче, то на роботі в неї конфлікти.
Якщо вірити гороскопам, то вона зібрала всі негативні риси знака Рака, а саме вразливість на порожньому місці, недовірливість і зайву емоційність. На третій рік я вже стала говорити, хоч і робила це так, щоб не образити. Хочеш схуднути, припини їсти на ніч, якщо такий важкий колектив, то шукай іншу роботу.
Якщо хочеш влаштувати особисте життя, включи у своє коло робота-дім хоча б сайт знайомств, а то в тебе навіть навичок спілкування з протилежною статтю немає. І припини вічно нервувати з приводу того, що скажуть люди, думку яких ти не поважаєш.
При цьому, я коли розповіла під час зустрічі про своє життя, воно в мене не найлегше, мені нічого просто так не дісталося, але й не найважче, звичайне. Як працювала влітку на заводі, за професією, і мені все сподобалося, а найголовніше – колектив хороший.
В якийсь момент я зрозуміла з її висловлювань, що заздрить. У процесі вагітності в неї ще й епілепсія розвинулася, тож тепер її на роботу візьмуть тільки до першого нападу. Про те, що з хорошим хлопцем познайомилася, вирішила промовчати, пам’ятаю її реакцію на свого залицяльника.
Може, ми вдвох просто сильно змінилися або я перестала прощати їй деякі недоліки, ставши дуже прискіпливою. Але я зрозуміла, що колишньої дружби вже не буде, як і довіри. А значить, у мене немає близьких друзів, тільки приятелі.
У свої 23 я зрозуміла одну річ, багато людей вважають тих, у кого немає друзів, особливо якщо ці люди і не прагнуть приєднуватися до будь-якої компанії, неповноцінними. На думку багатьох людей я можу начхати, проте серед людей, які вважають, що відсутність близьких друзів погано, моя мати.
Чому це погано? Я не повинна ні під кого підлаштовуватися і враховувати чиюсь думку. Ну так, мені немає з ким сходити в кіно, кафе чи клуб. Ну і що? Я і вдома зможу поїсти, клуби не люблю, бо не люблю танцювати ще з часу гуртка бальних танців, а для того, щоб послухати музику зовсім не обов’язково йти туди.
Якщо я не можу дочекатися появи якогось фільму в нормальній якості в мережі, я зможу сходити в кіно сама. У мене навчання і робота, а весь інший вільний час я спілкуюся з хлопцем, який працює практично без вихідних з 10 до 21, у нього теж мало вільного часу.
Які гулянки? Особисто я проблем не бачу, люди розходяться, це буває. Але моя мати вважає, що відсутність близької подружки дуже погано. Може, не права якраз я, причому в усьому?
