В мене є донька від першого шлюбу. Їй чотири роки. Після розлучення все у житті йшло за планом, стабільно. Є чоловік, з яким у мене стосунки понад два роки. Я його дуже люблю, хоча знаю, що він не відчуває до мене тих почуттів, які я відчуваю.
Раніше, звичайно, моє кохання було яскравіше, але тепер уже не так, хоча можу сказати, що це і є справжнє кохання. Навіть батька своєї дочки я не любила. Кажуть, у житті буває перше і справжнє кохання, і це вже було. Його знаю давно. Він молодший брат моєї найкращої подруги. Йому 18 років.
Я пам’ятаю його з дитинства. Пам’ятаю, коли приходила до подруги, а йому років п’ять і починав битися. Час йшов. Я вийшла заміж, народила дочку, потім розлучилася. Все також приходила до подруги, ми вже і з ним спілкувалися дорослому.
Після школи він поїхав навчатись, приїхав на літні канікули додому. Ми нормально спілкувалися, я могла підійти до нього та просто почати говорити. Я завжди його вважала цікавим співрозмовником, але як хлопця ніколи не сприймала, адже це молодший брат моєї подруги, дитина.
У нього ще є брат, ровесник моєї дочки. Він його щодня з садка забирав машиною. Ось я і подумала, чому я їздитиму велосипедом, якщо можна на машині. Я взяла в нього номер телефону, і ми домовились їхати разом. Ні про що, не підозрюючи, ми поїхали.
І тут, як мішком по голові, він починає чіплятися. Я не могла прийти до тями. Я сказала, що так не хочу, без почуттів. Він наче здивувався, чому я не хочу. Потім ми поїхали до дитячого садка за дітьми, і я вирішила більше з ним не їздити. Після цього випадку декілька днів ми навіть не говорили.
З ним віч-на-віч мені було не комфортно, крім «привіт» не було про що говорити, хоча раніше було мільйон тем для розмов. Ще через деякий час він почав поводитися, ніби заграє. Постійно якось звертав на себе увагу. Не приховую, мені це подобалося. Мені здавалося, що мені знову 16.
Так закінчилося літо, і він збирався їхати на навчання. Діти грали, і він мене побачив і підійшов. Побалакали трохи, а потім знову те саме. Каже: «Ти пам’ятаєш нашу поїздку?». Я вже починаю сердитись і видаю: «Ти хочеш запропонувати продовження?» А він усміхається і каже: так.
Я сказала, щоб їхав, куди хоче, бо я того не хочу. Він спробував ще раз це запропонувати та поїхав. Наступного разу мене образило, що він прямо пропонує таке. Вперше подумала, що молодий, не знає, як треба, але тепер мені якось навіть настрій зіпсувався.
Репутації дівчини легкої поведінки не маю, навіть навпаки. Все ж таки не думаю, що він мене вважає дівчиною легкої поведінки, а в усьому іншому він майже ідеальний. Немає поганих звичок, хороший господар, любить дітей, цікавий співрозмовник.
Я його не люблю, але до другого випадку мені навіть стало цікаво жити, а потім якось не по собі стало, нудно, ніби мене коханий зрадив. Можливо, він би став хорошим чоловіком і батьком. Сестра вважає, що він просто не вміє висловлювати свої почуття.
Я його хоч і не люблю, але мені здається, бути коханою важливішою. Якщо я ніколи не стану по-справжньому коханою для коханого, то поважатиму. Все життя одним бути не хочеться. Чи велика різниця сім років, якщо жінка старша?
