– З прийдешнім вас, мої любі! Ось приїхала погостювати, як зазвичай. Сподіваюся, приймете бідну родичку.
Рано вранці 31 грудня, гучний дзвінок у двері розбудив усіх. Тоня, яка не очікувала гостей, була здивована побачити родичку, двоюрідну сестру своєї свекрухи.
Ксенія, мешканка села, приїжджала рідко – лише раз на рік. Під час її візитів домочадці неабияк втомлювалися: у Ксюші непростий характер, та й роботи вона уникала. Гостини родички найчастіше супроводжувалися розвагами за рахунок рідних, випрошуванням подарунків і від’їздом із повними сумками.
Просити про допомогу її було марно – жінка навіть після себе чашку не прибирала.
– Попередити могли б про візит, – сонно пробурмотіла Тоня.
– Хотіла сюрприз зробити, свято ж. У Київі так гарно! Від вокзалу їхала і милувалася.
Тоня і Марк проживали в трикімнатній квартирі разом зі свекрухою. Рік тому вони придбали житло в іпотеку, але то ще було на етапі будівництва. Тетяна Сергіївна запропонувала заощадити на оренді і поки влаштуватися у неї в очікуванні ключів від нової квартири.
Зі свекрухою Тоня ладнала, а Тетяна Сергіївна була рада допомозі по господарству. Вона намагалася готувати вдень, щоб розвантажити невістку, а Тоня брала на себе прибирання і посуд після вечері. Так вони і справлялися разом.
Поки Тоня зі свекрухою займалися приготуваннями до новорічної вечері, Ксюша вирішила поспати весь день, щоб вночі гуляти до ранку. Вона попросила не турбувати її до моменту подачі на стіл.
– А ви в новорічну ніч нікуди не плануєте вирушити? – запитала родичка. – Я думала, ми кудись поїдемо на ялинку.
– Для нас це сімейне свято, зазвичай залишаємося вдома, – пояснила Тетяна Сергіївна.
– Тетяно, може, ти мені грошенят підкинеш? Хочу все-таки в центр поїхати, новорічний Київ подивитися. Знаєш, у нас у селі з грошима туго, у мене кожна копійка на рахунку.
Тетяна Сергіївна не була здивована – Ксюша завжди просила грошей. Відмовляти не стала, все-таки Новий рік. Взявши гроші, сестра вирушила гуляти одна.
Новорічні свята пролетіли швидко, хоч і більшу частину часу сім’я провела вдома. Марк із Тонею вийшли на роботу, а Ксюша залишилася гостювати. Половину дня проводила в ліжку, пізніше знову просила кошти в Тетяни Сергіївни для вечірніх прогулянок.
– Ксюшо, коли додому поїдеш? – запитала через два тижні Тетяна Сергіївна.
– Поки не планую, що мені в тій глушині робити? Та й Київ ще не весь обійшла, – засміялася Ксюша.
– Київ великий. Однак коштів на твої розваги я більше дати не зможу, вибач. Я ж пенсіонерка.
– Погуляю і без грошей, – махнула рукою Ксюша.
Минуло ще 2 тижні, і всі почали втомлюватися від Ксюшиного перебування.
Тетяна Сергіївна була завантажена турботами по дому, адже родичка не допомагала. Вечори йшли на приготування, прибирання та миття посуду. Тоня взяла на себе частину обов’язків, але і їй це набридло, тому вона вирішила чесно поговорити з гостею.
– Ксенію, ви вже місяць як зупинилися в нас, а Тетяні Сергіївні важко самій справлятися з домашніми справами. Може, хоча б почнете прибирати за собою і мити посуд? Це ж елементарні правила пристойності.
– А навіщо тут ти? Я до сестри приїхала погостювати, а ти живеш у чужому будинку на всьому готовому.
– Марк – мій чоловік, тому я частина сім’ї! А ви просто приїхали до двоюрідної сестри і нічим не допомагаєте.
– Допомагати по господарству має невістка, тож займайся посудом сама. До того ж, як я можу одна стільки клопоту доставляти? Не вигадуй! – сказала Ксюша зі сміхом, прямуючи до телевізора.
Коли Тетяна Сергіївна припинила фінансову підтримку Ксенії, вона сподівалася, що родичка повернеться додому. Однак сестра не збиралася нікуди їхати, її все влаштовувало. Зрештою, Тетяна Сергіївна прямо заявила Ксюші, що пора прощатися.
– Таню, зізнатися, я не хочу їхати. Та й грошей у мене ж немає – як я додому поїду?
– Добре, я дам тобі на квиток – купи сьогодні ж, – вирішила господиня.
Тоня, повернувшись увечері додому, застала Тетяну Сергіївну в кухні в похмурому настрої. Причиною явно була Ксюша.
– Я їй виділила гроші на квиток, а минув уже тиждень, і вона нікуди не збирається.
– Можливо, варто зібрати її речі і відвезти на вокзал?
– Не хочеться починати скандал. Адже її мати влітку мене забирала в село і повністю утримувала. Напевно, Ксюша думає, що тепер я маю утримувати її.
– Нікого ви не зобов’язані утримувати! Порівняли теж маленьку дитину і дорослу жінку.
– Ти маєш рацію, – зітхнула свекруха. – Ксюша завжди була впертою, якщо їй щось захотілося, важко було пересперечатися. Зараз, мабуть, вона захотіла у нас затриматися.
Тетяна Сергіївна часто згадувала теплі сільські дні у тітки. Її мама щороку приїжджала допомагати сестрі із землею. Молода Тетяна теж активно допомагала. Тітонька завжди нагадувала, що сім’я повинна підтримувати одна одну.
Коли Ксенія виросла, мати сподівалася відправити її в Київ до Тетяни Сергіївни, але Ксюша сама відмовилася. Вчитися і працювати в столиці їй не хотілося. А ось приїжджати в гості – зовсім інша справа.
Ксюша продовжувала гостювати, як ні в чому не бувало.
За вечерею Марк спробував оголосити Ксюші, що зібрався купити їй квиток на найближчі вихідні. Але дзвінок у двері його відволік.
– Це до мене! – Ксюша схопилася і побігла відчиняти двері.
Кур’єр доставив щось габаритне в обгортці, що не просвічувалася. Жінка розплатилася і потягла придбання в кімнату. Марк із Тонею і Тетяна Сергіївна з подивом спостерігали за тим, що відбувається.
Виявилося, це величезне крісло-мішок. Ксюша з розбігу плюхнулася в нього і, посміхаючись, дивилася на спантеличених господарів.
– Я так давно мріяла про це! – буквально проспівала сестра Тетяни Сергіївни.
– Звідки гроші взялися? Усі свята просила в мене, – здивувалася та.
– Так це ж ти сама недавно видала, забула хіба?
– Я тобі на проїзд і таксі давала, а не на онлайн-шопінг!
– Ну, я ж одразу сказала, що назад поки що їхати не збираюся, а ти все одно дала. Я і не стала відмовлятися.
Уся сім’я завмерла на порозі, розглядаючи Ксюшу, яка зручно влаштувалася в кріслі.
Марк відмовлявся розуміти, як можна бути настільки нахабною. Молодий чоловік стояв у дверях, поки Ксюша не насиділася в кріслі. Тоді він забрав покупку тітки і переніс до кімнати Тетяни Сергіївни.
– Якщо вже ви витратили материнські гроші, то крісло тепер її, – заявив Марк.
– Почекай! Я його собі купила!
– А вам, тітко Ксюшо, пора додому.
Родичка тут же вчинила скандал, розраховуючи на підтримку сестри. Однак Тетяна Сергіївна погодилася із сином, сказавши, що сестрі давно пора повертатися додому. Жінка хотіла додати, що Ксюша вже всіх дістала, але промовчала з ввічливості
– У мене дома більше немає! – випалила раптово гостя. – Я продала його, щоб перебратися до Києва!
– Як же так? Де ти в Києві жити-то збираєшся? Житло тут у рази дорожче за твій сільський будинок.
– А я й не збиралася нічого купувати. Навіщо, якщо в мене є ти! Жити хотіла в тебе. Я б за тобою доглядала, адже ти на пенсії. Півквартири б мені переписала. Марк з’їде, і ти одна залишишся. Будемо з тобою разом жити. І всім добре!
Господарі були приголомшені. Тетяна Сергіївна не знала, що відповісти. Догляд їй поки що не потрібен, і син із дружиною поруч. Як сестра могла подумати, що вона погодиться віддати половину квартири?
– Ксюшо, це маячня! Мені допомога не потрібна, сама справляюся. Марк із Тонею завжди допоможуть.
– Та кому ти потрібна, крім мене? Їм скоро будинок добудують, і вони забудуть про тебе. А я гарантовано нікуди не подінуся!
Це все перетворювалося на театр абсурду. Марк не витримав і дістав валізу, з якою Ксюша приїхала, давши тій годину на збір речей.
Зрозумівши, що залишитися їй не дозволять, Ксюша набрала матері. Мати завжди оберігала її і просила рідних підлаштовуватися.
– Таню, їй 42, а ні сім’ї, ні роботи немає, – Ксюшина мати набрала племінницю відразу ж після дзвінка доньки. – Нехай у тебе поживе, ми ж не чужі. Я про тебе щоліта піклувалася, невже забула?
– Ксюша – не маленька дівчинка, якою я була, коли у вас гостювала. Не порівнюйте, будь ласка. Ви спеціально приховали, що вона будинок продала! Хотіли все хитрістю влаштувати?
– Ксюша підозрювала, що ти не одразу погодишся, тому й вирішили розповісти пізніше. Ти б до неї звикла, і залишила б. Що тут такого. Адже ми рідні. У тебе простора квартира, навіщо тобі стільки місця? Пропишеш її у себе, щоб вона могла отримувати пенсію, і нехай хоч у старості поживе гідно.
– У мене син і невістка, і квартира залишиться їм у спадок. А Ксюша тепер нехай у вас живе, раз по дурості продала свій будинок!
Задум родичів не вдався, і коли Ксюша зібрала-таки речі, а Марк відвіз її на вокзал. Тетяна Сергіївна і тут не покинула двоюрідну сестру: вона приготувала яйця, обсмажила курку в потяг, бо грошей більше давати не збиралася. Біля каси на вокзалі Марк сам купив квиток на найближчий поїзд.
Сестра Тетяни Сергіївни поїхала і кілька місяців не виходила на зв’язок.
– Я посадила Ксюшу на поїзд, чекайте її зранку. – Навесні, знову зателефонувала тітонька Тетяни Сергіївни.
– Ми поїхали відпочивати і повернемося тільки через тиждень. Тож Ксюшу я більше не можу прийняти, вибачте, – була відповідь Тетяни.
– Добре, Тетяно, диктуй свою заміську адресу – донька туди до вас приїде, – не здавалася родичка.
– Вибачте, але ні. Ми Ксюшу не запрошуємо!
Тетяна Сергіївна вперше відмовила тітці, і це їй далося нелегко. Хоча жінка знала, що має рацію, почуття провини все одно під’їдало зсередини. Однак діти її підтримали, сказавши, що вона вчинила правильно. Вони провели тиждень на дачі.
Ксюша вирішила, що родичі обдурили її, заявивши, що всі поїхали. Однак, постоявши перед зачиненими дверима, вона переконалася, що вдома і справді нікого немає. Довелося того ж дня купити квиток і повернутися додому.
Відтоді двоюрідна сестра образилася добряче і більше родичку своїм приїздом не радувала.
– Ось як столиця людей псує, – говорила вона всім у своєму селі.
