– Ох, а тортик-то ми не купили! – сплеснула руками Валентина, з німим докором дивлячись на чоловіка.
– Ну яка святкова вечеря без тортика? Михайлику, – звернулася жінка до нудьгуючого сина, – збігай, га? Тут зовсім недалеко, через будинок, кондитерська. Там такі приголомшливі десерти! Пальчики оближеш!
– Добре, – знехотя відповів молодий чоловік, і, підійшовши до своєї дівчини, яка скромно сиділа на краєчку дивана, прошепотів: – Я швиденько. Не переживай, тут тебе ніхто не з’їсть.
Карина нервово посміхнулася. Приголомшливе знайомство з батьками свого чоловіка! Минуло всього півгодини, а Михайло вже готовий кинути її напризволяще? Він же знає, як сильно вона нервує! А тут таке випробування…
Адже потрібно справити гарне враження на майбутніх родичів! А якщо вона щось не те ляпне?
– Так-так, ми просто поговоримо! – усмішка не сходила з обличчя жінки, от тільки ця усмішка здавалася неприродною. Натягнутою, чи що.
– Я розповім декілька кумедних історій із твого дитинства, може фотоальбом дістанемо.
– Тільки не треба давати занадто багато компромату на мене, – закотив очі чоловік. – Добре? Я все ж сподіваюся одружитися з Кариною.
Фраза загалом нешкідлива, але ось реакція його батьків на неї була досить дивною. Вони напружилися, хоч і намагалися не показувати виду. А щойно за чоловіком зачинилися двері, Валентина підійшла до вікна й уважно спостерігала за виходом із під’їзду.
Через кілька хвилин вона нарешті побачила те, що хотіла, і повернулася до гості. Ось тільки посмішки на її обличчі більше не було.
– Карино, те, що я зараз скажу, має залишитися між нами, – дуже серйозно вимовила жінка. – Я люблю сина, приймаю всі його недоліки, але…
Вона замовкла, немов не в силах була продовжувати. Її чоловік важко зітхнув і включився в розмову, даючи Валентині трохи так необхідного їй для заспокоєння часу.
– Михайло хлопець не поганий, але зі спадковістю не посперечаєшся, – Георгій був вітчимом молодого чоловіка, виховував його з десяти років. – Його рідний батько… – чоловік зам’явся, – не дуже хороша людина. Він був жорстоким і авторитарним, міг підняти руку, як і на дружину, так і на маленького сина.
Він забороняв Валі працювати, спілкуватися з друзями, та навіть візити до родичів обмежив!
– Мені нікуди було йти, та й страшно було, – Валентина знайшла в собі сили розповісти про минуле. – Я намагалася робити так, щоб Михайло не бачив наших сварок, не бачив ставлення батька до жіночої статі.
Та тільки на Юру іноді знаходила жага повиховувати єдиного сина! Він вкладав у голову хлопчика жахливі ідеї! Наприклад – що дружину можна і навіть потрібно виховувати кулаками.
І Михайло слухав, а потім ображав дівчаток у школі і не розумів, за що на нього лаються, адже він так симпатію проявляє! Я так боялася, що із сина виросте справжній тиран, за такого-то виховання…
– А потім Юра нарвався і сів на п’ятнадцять років. Валя швидко з ним розлучилася і поїхала в інше місто, – продовжив Георгій. – Тут ми з нею познайомилися, а через півроку і одружилися.
Я не намагався замінити Михайлу батька, але акуратно підводив його до думки, що така поведінка з прекрасною статтю неприпустима. Зокрема, і на особистому прикладі. І він начебто зрозумів.
– Ну, ми так вважали, – сумно зітхнула Валентина. – Син закінчив школу, вступив до вишу і переїхав на орендовану квартиру.І вже через кілька місяців привів до нас дівчину, знайомитися.
Валентина чітко пам’ятала поблажливу посмішку тієї дівчини, її дещо непристойну поведінку. Соня показово притискалася до хлопця, мало не на коліна йому сідала! І весь час просила поцілунки.
Ні, Валентина, прекрасно розуміла, що вони не будуть за ручки триматися до весілля. Але ж можна поводитися трохи скромніше під час знайомства з батьками нареченого?
Соня ж поводилася як господиня становища. Ще й одразу обрадувала – вона при надії. І додала, що сподівається на допомогу від майбутньої бабусі з малюком.
І під допомогою вона мала на увазі, що молодята переїдуть жити в батьківську квартиру, а вся турбота про немовля ляже на плечі старшого покоління.
Отримавши у відповідь тверде “ні”, дівчина з ображеним виглядом покинула квартиру, відмахнувшись від Михайла. Хлопець довго вибачався перед батьками і пообіцяв, що вправить мізки нареченій. Вправив. У буквальному сенсі. Дівчині довелося в травматологію звертатися…
Скандал вдалося зам’яти. Соня отримала пристойну суму грошей, так би мовити, за моральну шкоду, і зникла.
А Михайло під час розмови з батьками задумливо протягнув, що наступного разу буде розумнішим. Валентина подумала, що він говорить про вибір супутниці життя. Ох, як же вона помилилася…
Михайло одружився за рік після випадку з Сонею. Його дружина була милою, домашньою жінкою, і так обожнювала чоловіка… Валентина натішитися не могла, дивлячись на молодих.
А потім усе пішло шкереберть.
Якось раз батьки вирішили провідати молодих, і прийшли без попередження. Михайло був їм радий, тільки відразу попередив, що його дружина погано почувається.
Яна вийшла через півгодини, з явно натягнутою посмішкою. Вона була страшенно блідою, акуратно наступала на ліву ногу, явно відчуваючи біль. А косметика дуже погано маскувала синець на вилиці.
– Що сталося? – розпереживалася Валентина.
– Ти впала? Потрапила в аварію? Допомога потрібна?
– Усе нормально, – відповів замість жінки Михайло. – Допомогу їй уже надали, не переживай. А Яночці просто потрібно бути уважнішою, так, люба?
Жінку мучили сумніви. Невже її син узявся за старе? Невже “уроки” біологічного батька так міцно впилися в пам’ять? А може це справді була просто випадковість?
Не була. Після того як Валя ще раз побачила на невістці синці, вона примудрилася поговорити з молодицею наодинці і жахнулася подробицям, що відкрилися.
Кілька днів вона переживала, а потім зрозуміла – жінку треба рятувати. От тільки як? Сваритися з єдиною дитиною вона не хотіла, адже в іншому він був просто ідеальним сином. Але й залишити все як є вона теж не могла…
На щастя, все вирішилося без участі жінки. Яна сама вирішила, що таке життя їй не до вподоби і подала на розлучення.
Валентина з тривогою спостерігала за реакцією сина, вона страшенно переживала, що він і тут буде схожим на батька. Але ні, все обійшлося. Михайло, звісно, засмутився, але тут же заявив, що риби в морі повно, він ще знайде свою єдину…І ось тепер з’явилася Карина.
– Я люблю сина. Дуже люблю і бажаю йому щастя. Але не хочу наражати на небезпеку невинну людину, – закінчила свою розповідь
Валентина. – Якщо хочеш, я дам тобі контакти Яни, вона може підтвердити мої слова.
– Я все це знаю, – раптово вимовила Карина. – Як ви думаєте, де ми з Михайлом познайомилися?
– Не знаю, – трохи насупилася жінка. – Може, на роботі?
– Біля кабінету психолога. Звісно, я не повинна розголошувати чужі секрети, але я ж бачу, як ви переживаєте, – молода жінка м’яко посміхалася. Валентина їй сподобалася, та й Михайло відгукувався про неї виключно позитивно.
– Ваш син прекрасно розуміє, що в нього є проблеми, і він із ними бореться. А Яна… Я з нею знайома. І до речі, той випадок, із ногою… Того разу вона впала з велосипеда, і я особисто була цьому свідком.
Так, Михайло кілька разів давав їй запотиличники, але не більше. Просто вона дізналася про Соню, а потім ви до неї прийшли…
Яна хотіла розлучитися, у неї був дуже перспективний залицяльник. Але псувати собі репутацію вона теж не хотіла. А тут такий вдалий привід…
Валентина не вірила своїм вухам. Це правда? Невже Яна їй усе набрехала? Ну, або перебільшила?
– У нас усе чудово, не хвилюйтеся, – Карина підсіла ближче до майбутньої свекрухи. – І щоб вас остаточно заспокоїти, скажу – у мене три старших брати, і я з дитинства займаюся єдиноборствами. Себе в образу я не дам.
Михайло повернувся дещо пізніше, ніж очікував. Він встиг похвилюватися, не знаючи, чи сподобається батькам Карина. А раптом вони вирішать, що вона йому не підходить?
Його підозри не виправдалися. Дорогі йому люди вели жваву бесіду і весело сміялися. Життя налагоджується…Спеціально для сайту Stories
