Минуло п’ять років, я вже його забула, зрозуміла, напевно, що це був лише прояв юнацького максималізму….

Історія почалася 5 років тому. Тоді я познайомилася з хлопцем, який навчав мене грати на ударних. Спочатку все йшло добре, вчилася, ніякої уваги на нього як на чоловіка не звертала. Через якийсь час зрозуміла, що закохалася.

На той момент я знала, що в нього була дівчина, і в мене був якийсь неприємний осад. Боляче було вчитися в нього і знати, що тепер я ходжу на заняття лише тільки заради того, щоб зайві дві години побути з ним поруч.

Я розуміла, що він відчуває до мене симпатію, були постійні “милі” листування в соцмережах, sms про те, що я йому нібито не байдужа, але я також знала, що з дівчиною розлучатися він не збирається. Так тривало рік.

Мене це мучило, я втомилася вже від цього “гвалтування” себе. Довго думаючи про те, що я така ганчірка, і що пора б уже все це закінчити, я вирішила просто піти, вирішила, що все, вистачить із мене такої “любові”.

Минуло п’ять років, я вже його забула, зрозуміла, напевно, що це був лише прояв юнацького максималізму, коли нам треба отримати все й одразу. Зустріла хлопця, люблю його до нестями, так само, як і він мене.

Усе було просто чудово, доти, доки в моєму житті знову не з’явився той самий. Побачивши його, зрозуміла, що почуттів начебто й немає вже, але ось усі ці “муки” минулого не дають мені байдуже ставитися до нього.

Я шалено хотіла йому помститися за все, що тоді хвилювалася. Ми вирішили з ним зустрітися, вже як друзі, не більше того, більшого мені від нього вже не треба було. За цей час я дуже змінилася, на краще.

Коли він мене побачив, то його очі заблищали, одразу був увесь такий шанобливий, казав, що шкодує, що тоді проґавив мене, а я… я просто сиділа і дивилася на нього з наївністю в очах.

Хотілося повернути той час назад, але для себе розуміла, що все це лише для того, щоб затягнути мене цього вечора в ліжко, так як тоді йому це зробити не вдалося. Після цього вечора я весь час думала про нього.

Не могла спокійно працювати, спати, їсти, Що це? Знову? Знову він прийшов, і я знову його впустила у своє життя? Але я ж кохаю свого нинішнього хлопця, я не хочу нічого змінювати, мені подобалося моє життя без цього хлопця.

Але коли він з’явився, все знову пішло не так. І головне: я не хочу з ним жодних стосунків, я знати його не хочу, але щось тримає, не відпускає. Може хто-небудь сказати, ЩО ЦЕ?

You cannot copy content of this page