З батьком своїх дітей я познайомилися на вечірці спільних знайомих. У той момент я здалася йому незвичайною і взагалі унікальною жінкою. Наше спілкування пішло так, немов ми вже знали одне одного якийсь час.
Звичайно, закрутився роман. Минуло півроку, коли я повідомила, що ми станемо батьками. Реакція мого обранця не змусила себе довго чекати. Він заявив, що він точно не батько, а чужі діти йому не треба, та й взагалі в нього кредит
Я намагалася переконати його, що саме він батько, але він нічого не хотів чути. Вимагав зробити ДНК-тест, а хто за це все платитиме його не цікавило. Так він і пішов, залишивши мене одну.
Упродовж кількох наступних місяців недолугий батько отримував повідомлення із засудженнями та дзвінки від моїх родичів. Я їх про це не просила, але на нього мало що діяло.
Єдине, він посміявся, коли дізнався, що в мене буде двійня. Йому тільки менше проблем. Минув ще якийсь час. Я написала йому приблизну дату пологів і адресу лікарні. Раптом йому буде не все одно на своїх дітей.
Той вирішив, що не поведеться на таку жалюгідну провокацію. Це не його діти. Яка йому різниця? Йому б про себе нормально подбати, а тут ще ці… Тож, він зробив вигляд, що не помітив повідомлення.
Минуло два місяці. На пошту колишнього прийшло два конверти: результати ДНК-тесту та повістка до суду. Як же він обурився через результати тесту, адже за ним він батько малюків.
Потім пропонував домовитися, але я наполягала на судовому процесі, бо не вірила цьому чоловікові. Суд призначив аліменти, які він мав виплачувати зі своєї зарплати.
В іншому разі на нього чекало справжнє покарання. Хоча він досі не міг зрозуміти, як так вийшло, що я завагітніла від нього. Мабуть, справді, трапляється всяке.
