Зараз мене назвуть невдячним та родичів своїх я недолюблюю. Майже все дитинство я провів з тіткою та двоюрідним братом, бо батьки були на заробітках за кордоном.
В селі ми добре проводили час з такими ж бешкетниками. То на рибалку ходили, то робили набіги на чужі сади за вишнями, черешнями чи яблуками. Єдине, що мене дивувало – я ніколи не їв разом з братом. Його кликали їсти, а мені давали завдання, то ж їв я через хвилин 20. В дитинстві я не розумів, чому так. Вже дорослим я дізнався, що батьки надсилали тітці гроші, які вона витрачала на власний розсуд.
З того часу вже багато років минуло. Я знайшов гарну роботу, жив сам, в мене все було добре. Якось мені подзвонив двоюрідний брат та попросив дати трохи грошей, бо він начебто розбив машину. Мене щось насторожило в цій історії і я запропонував зустрітися. Час ми провели добре, але грошей не дав, через що він просто озвірів.
На ранок я подзвонив тітці. Розпитав про життя і виявилося, що у брата навіть водійського посвідчення ніколи не було. Проблема крилася в його дівчині, яка дуже полюбляє розкішне життя та подорожі. Тут я й зрозумів, що нічого він мені й не збирався повертати. Мені не шкода грошей, але чому я маю їх комусь дарувати.
