На той момент ми зустрічалися з моєю майбутньою дружиною два тижні. У мене було до неї кохання з першого погляду, а вона поїхала в готель з іншим. Каже, що нічого між ними не було.
Я їй вірю, але лише тому, що він не захотів – я потім із ним розмовляв на цю тему, але вже одне те, що вона поїхала, віддала перевагу йому тоді і була готова з ним на все, мене наводить на певні думки.
Навіть просто думки про це доводять мене до сказу. Передісторія того, як вона поїхала. Вона з подругою пішла в кафе на корпоратив її хлопця. На цьому підприємстві я колись теж працював, тому всіх їх знаю.
Відповідно там і випивка, і музика, і романтичний настрій вседозволеності та веселощів. Вона пофліртувала і якось усе в них закрутилося… Найголовніше, що мене вбиває і мучить: вона навіть не думала про мене того вечора!
Їй було абсолютно плювати на те, що в неї є я, їй хотілося проводити вечір із цим чоловіком. І те, що у них нічого тоді не було, зовсім не її заслуга. І вже точно не моя.
На той момент я її пробачив, тому що формального приводу для розриву не було. Думав, що все у нас добре буде, що все забудеться, але ось минуло вже три роки, ми одружилися, але я досі не можу це забути.
Хробак ревнощів гризе мене і я завдаю цим біль і їй, і собі. Вона усвідомила свою провину, змінилася заради мене, не раз просила вибачення за той злощасний вечір, але мені все одно боляче.
Я не можу її пробачити і все тут. Чи варто прощати таку зраду? Як це зробити? Що з цим робити? Кинути її? Але я ж її все ж таки кохаю? Але як забути цей ганебний факт з її біографії?
