Я завжди вважала, що в мене міцний шлюб. У нас майже завжди було повне порозуміння, мінімум сварок та жодних секретів. Але раптом виявилося, що секрети у чоловіка є.
Він ховає гроші не лише від мене, а й від нашої маленької дочки. Наші стосунки почалися, коли мені було 30, чоловік на три роки старший. Він жив з матір’ю на той момент, у мене була власна квартира.
Так, треба було вкластися в ремонт, натомість своя, двокімнатна, у гарному районі. А свекруха була впевнена, що жити в квартирі дружини її синові ніяк не можна.
Вона хотіла, щоб ми переїхали до неї, а мою квартиру продали чи здали, та збирали на спільне житло. Звичайно, мені така дивна ідея зовсім не сподобалася, і в такому я брати участь не стала.
Потім свекруха налаштовувала сина так, щоб він не вкладав грошей у ремонт моєї квартири. Так і заявляла мені, що якщо ми розлучимося, він залишиться ні з чим. Чи варто говорити, що з цією жінкою стосунки у мене не склалися?
Але після появи доньки все начебто налагодилося. Свекруха внучку любила. Я пішла у декрет, чоловік забезпечував сім’ю. Жили небагато, але кредити не брали. Якщо потрібно було щось придбати, то доводилося збирати гроші.
Іноді доводилося і викручуватись, і економити. Але що вдієш? Чоловік обіцяв, що йому збільшать зарплату. Але збільшення дивним чином відкладалося. І тепер я зрозуміла, чому.
Раніше й подумати не могла, що чоловік може мати іншу картку. А цього разу, коли ми сплачували за комуналку, він пішов звірятися з лічильниками, а телефон залишив на столі.
Надійшло якесь повідомлення, я машинально глянула в екран і побачила у банківському додатку дві картки. Спочатку я подумала, що має якийсь кредит, адже сума була великою.
Але ж ми домовилися, що ніяких кредитів брати не будемо! Я придивилася і швидко зрозуміла, що це накопичення, про які мені не було відомо. Коли чоловік повернувся, у мене вже було море питань.
Спочатку він намагався змінити тему. Пробував присоромити мене, що я лізу у його телефон. Але потім зізнався, що ці гроші відкладав про всяк випадок. Адже якщо в нас щось не вийде, він залишиться ні з чим.
Я одразу згадала, що ці ж слова чула від свекрухи. Ось хто його надоумив. Я довго не могла перетравити цю інформацію. Скільки разів за останні роки ми опинялися у злиднях,
То плита зламалася, і не було на чому навіть приготувати їжу. То дитину треба було одягнути, а грошей не вистачало. І весь цей час гроші у чоловіка були. Але не для нас, не для сім’ї. А лише для нього.
Напевно, і свекруха, і чоловік мали рацію. Адже ми таки розлучимося. Іншого виходу я не бачила і пробачити таке не змогла. Якщо за стільки років він так і не почав мені довіряти, то що ж далі…
Мене насправді не влаштовує, що чоловік лише про себе думає. Так навряд чи щось у нас вийшло б. Вигнала його до матері, а назад пускати не збираюсь. Доньку тільки шкода
