Мені вже майже 50 років. За своє життя я розчарувалася у чоловіках. В мене були серйозні стосунки, доходило до цивільного шлюбу, але заміж я не вийшла. Проблема була в тому, що я обожнюю свою роботу, але кожен чоловік хотів, щоб я її кинула заради сім’ї та побуту. Мене це категорично не влаштовувало.
В моєму житті з’явився ідеальний, на мою думку, чоловік. Він трохи старший за мене, але розумний, успішний, гідний, ввічливий та привабливий. Ми познайомилися завдяки роботі. Обидва працюємо у ІТ-сфері й наші фірми доручили нам спільний проект. Виявилося, що ми з ним захоплюємося верховою їздою та фотополюванням, нам подобається схожа музика, але він одружений, в нього двоє дітей.
Нас тягнуло один до одного, ми все частіше засиджувалися вечорами, нам було цікаво разом. Так і стали коханцями… Спершу мене все влаштовувало, але потім запитала сама себе: «Чи коханій дружині чоловік може змінити?».
Днями коханий залишився у мене на всю ніч. Прокинувшись, я відчула, що хочу засипати і прокидатися в його обіймах завжди, навіть готова кинуте все заради нього. Він сказав, що я йому дуже дорога, що хоче бути зі мною, але й дітей не покине.
