До нас їде ревізор! Та не простий, а новопризначений Генеральний директор фірми. Жах! Візит за три дні. Такою новиною мене ошелешили товариші по службі. Зрозуміло, що тут почалося.
Генеральний директор на моїй пам’яті приїжджав у нашу філію, розташовану в невеликому обласному центрі, вперше. Звісно, основний удар мало прийняти на себе керівництво філії, але й нам дісталося.
Мало що траву не фарбували, як, за розповідями чоловіка, іноді доводилося робити в армії. Хоч генеральний ніколи у нас не був, але багато хто зі співробітників бував у відрядженнях у столиці, і розповідали, що характер у шефа крутий.
Проклинаючи всіма цензурними і не дуже словами директора, що приїжджає, ми три дні займалися спорудженням потьомкінських сіл: хто у ввіреному господарстві, хто у звітності.
Я не очікувала нічого хорошого від такого візиту, для мене це був ще один наліт, анітрохи не кращий, ніж регулярні навали ординців з податкової. Тому позаочі я вживала стосовно нашого гендиректора ту саму лексику і фразеологію, що й мої товариші по службі.
І ось настав день візиту. Усі з’явилися на роботу без запізнень – і правильно. Генеральний уже був в офісі, розмовляючи про щось із директором філії та головним інженером.
Кожен прагнув прошмигнути повз приймальню і взагалі, постаратися “злитися з навколишньою місцевістю”, як снайпер-диверсант. Старання були марними. Генеральний знайшов час для відвертої розмови з кожним з інженерно-технічних працівників, менеджерів і простих клерків.
Довелося і мені з ним поспілкуватися. Я дуже хвилювалася перед зустріччю, але після перших же хвилин спілкування мої побоювання зникли: я побачила перед собою грамотну і розумну людину, стурбовану підвищенням ефективності нашої роботи, а не показниками звітності.
Він докладно розпитував про проблеми мого відділу, я розповіла про те, що, з моєї точки зору, гальмувало роботу, починаючи від мого старого комп’ютера до непродуманого графіка регламентних робіт на об’єктах.
Генеральний усе ретельно записував. Візит тривав три дні. Жодних оргвисновків не було. Через тиждень на моєму столі стояв новий потужний ноутбук із повним пакетом необхідних ліцензійних програм.
Наступного дня Генеральний зателефонував мені особисто і поцікавився, чи встановили мені новий комп’ютер. Це було дуже приємно. Якісь із наших пропозицій було прийнято, якісь ні, але всі на фірмі відчули новий свіжий вітер у наших вітрилах.
Відтоді минув рік. Не все було гладко, директор приїжджав ще кілька разів. Поступово справи у філії налагодилися, наші прибутки зросли, що відобразилося на наших зарплатах і преміях.
Ніхто більше не будував потьомкінських сіл і не намагався замилити очі. У людей з’явився корпоративний дух і гідні цілі, а мені досі соромно, що, не знаючи людини, я лаяла її нехорошими словами. Тільки за те, що він – начальник, а начальство в нас любити не прийнято
