Коли мій син одружився, я дуже раділа, адже він моя єдина дитина, і я завжди буду бажати йому тільки найкращого. Свою невістку я знала, а от зі сватами познайомилася тільки на святі. Загалом нормальні люди. Він – чоловік видний, спокійний, а вона теж здалася мені непоганою людиною.
Але під час розмови вона весь час хотіла показати себе хитрою і трохи шахраюватою. Через якийсь час мій сват представився. Не від хвороби, а від нещасного випадку. Мені було щиро шкода невістку і сваху, яка несподівано стала вдовою. Син виголошував прощальну промову на поминках.
Він добре дружив з тестем – і на риболовлю разом їздили, і на сплави. Я думала, моя сваха швидко знайде собі нового чоловіка. У мене вона спершу викликала саме таке враження, а що, живе в місті, одна. Ще не така стара, шістдесяти нема. Можна було б і підшукати якісь варіанти.
Хоча, хто її там знає. Суть у тому, що кілька років вона продовжувала жити як жила, а потім раптом захотіла переїхати. Наші діти давно вже живуть у місті. Я народилася в селі й чудово тут почуваюся. Хоча вже як з десяток років наші місця прийнято називати передмістям.
Асфальт тут не такий доглянутий, а мобільна мережа, буває, пропадає. Зате дихається легко, є своя земля, і господарство теж є. Те саме село, тільки комфортніше. Ось у це саме село мама моєї невістки переїхати і зібралася. Спершу питала, вибирала, який будинок кращий.
Ну я і сказала, що неподалік від мене, кілометра півтора, люди продають житло. Там і до річки близько. І до зупинки автобусної, щоб у місто їздити. Та й магазин біля тієї зупинки є. Хороший варіант. Хто мене тільки за язик тягнув? Послухала сваха мої поради і переїхала жити в моє рідне село.
Син допоміг перевезти їй речі, навіть я там була присутня. І тільки тоді побачила, яка моя свекруха недотепа. Я старша за неї, то ще в змозі занести деякі речі в будинок, а вона вже під час виходу з машини поводилася так, ніби зараз зомліє. Далі – більше.
У мене є мобільний телефон, щоб спілкуватися із сином, дивлюся новини, загалом, користуюся. Сваха якось попросила номер телефону про всяк випадок, раптом що. Ну, я й дала. Я ж не знала, до чого це призведе. А дзвонила вона до мене з будь-якого приводу.
Де води набрати, де що купити, а чи не страшно вночі ходити, а як лампочку вкрутити. Відразу видно: мужик у хаті був господарем. Незабаром вона вивчила дорогу до мого будинку і стала приходити в гості. І без гостинців не йшла. То огірків із помідорами нарве, то яблук.
Кабачки брала, не соромлячись. Кріп, петрушку. Навіть пучок базиліка, який я засіяла просто на пробу. Ще взяла кілька банок консервації. Спочатку я на це дивилася крізь пальці: міська, що з неї взяти. Але потім її нахабство почало дратувати. Якось я поверталася з ринку до себе додому.
Іду стежкою і помічаю чиюсь боляче знайому п’яту точку на своїй ділянці. Підходжу і спостерігаю, як моя родичка без жодного сорому спокійненько збирає весь мій урожай, а я люблю зелений горошок. Стежу за ним, щоб дозрів, не зіпсувався. І от дивлюся, як його поспішно рвуть, поки я не вдома.
Сваха швидко стрепенулася й одразу ж піднялася на ноги. Я відчувала, що вона була не готова до нашої зустрічі, але виду ця жінка зовсім не подавала. Замість цього вона щось швидко прошепотіла про загублену сережку, а пакет, залишений тут же, на землі, був немов зовсім ні до чого.
І як би мені не хотілося переводити нашу розмову в конфліктне русло, як би не свербіло висловити їй усе, що я думаю, я стримувалася, адже це родичка. Мати моєї невістки. І вона в змозі наговорити дітям про мене всяких небилиць. А хитрим людям вірять охочіше, це всі знають.
Що ж, тоді і я зважилася схитрувати. От я й набрехала, що оброблювала горошок отрутою від шкідників. Після цих слів сваха якось зблідла, а я, пославшись на втому, пішла додому. Так і розійшлися, швидко. Я до себе, а вона до себе. Потім я, звісно, сходила до того місця.
Пакет з горохом лежав там же, недоторканий. Ех, міські. Які ж вони наївні, чесне слово, але хоч повеселила мене родичка. За кілька днів мені зателефонував син і побіжно згадав про цей випадок. Крізь погано прихований сміх він порадив мені поставити опудало від шкідників.
Воно, мовляв, допомагає краще. На що я йому відповіла, що стільки часу минуло, а їх усе не видно. Мабуть, спрацювала отрута моя. І врожай, значить, цілішим буде. Люблю свого сина. Добре, що він у мене теж не сильно-то й міський.
