Ця історія сталася не в моїй сім’ї, але я прекрасно це все знаю. Дідусь лежав на гарному, зручному дивані. Однією рукою він гладив кота, а інша тягнулася до тумбочки, за ледь остиглою чашкою чаю. На фоні брязкала музика з радіоприймача. Якась сучасна популярна дурниця.
З хвилини на хвилину мала прийти його знайома. Вона пішла забирати пенсію, але зателефонувала і сказала, що буде зовсім скоро. Чудово, на неї вже чекав гарячий суп із сухарями. Дивно, як двоє літніх людей можуть порозумітися лише через кілька днів знайомства…
Близько двох місяців тому він навіть подумати не міг про душевний спокій. Кожні 10-12 годин йому телефонували родичі. Рідна донька, її чоловік, а якщо вони вирішували прийти особисто, то ще й дитину свою брали. Хоч внучка ще й маленька, а вся в маму. Маніпулювати – це в них у крові.
Ясно було, що це донька вклала в голову дівчинці це все. Вона ж ще зовсім дитина. Але скільки можна вимагати? Уже три місяці спокою від них немає! Його дочка вдало вийшла заміж. Її чоловік раніше мав чудовий бізнес, а його офіс розташовувався практично в центрі міста.
Але одного разу партнери його підвели, і він позбувся репутації. У наш час ім’я в діловому світі значить дуже багато, і бізнес пішов на спад. Потихеньку конкуренти зайняли найкращі місця, тож витрати перевищували доходи. Визнавати себе банкрутом боляче.
Тепер донька змушена була тулитися з чоловіком і маленькою донькою на орендованій квартирі. Розмови з господарями, оренда, з’ясування стосунків із сусідами – для неї це було в новинку, але радості зовсім не приносило. І тоді вона згадала про рідного батька. У нього ж двокімнатна квартира!
Ремонт, щоправда, старий, але тим не менш уже щось. Одна кімната їм із чоловіком, інша доньці. А тато, що тато? Так, батьків треба поважати. Але от в інших країнах ж усі своїх батьків у будинки для людей похилого віку відправляють, так? Головне, щоб він дав добро.
І почалися походи, дзвінки, прохання і хитрощі. І в якийсь момент дідусь не витримав. Зі сльозами на очах і видимим роздратуванням він підписав усі запропоновані папери і навіть викинув ручку. Попросив тільки, щоб його кота прилаштували кудись. Він не молодий, йому потрібні хороші руки.
Це питання дочка пообіцяла владнати, після того як тато вирушить у “спеціалізовану державну організацію”. Їй подобалося, як це звучало. Гордо! Наступний тиждень видався дідусеві справжнім пеклом. Він усяке міг припустити, але щоб таке.
Вологі ліжка, матраци з клопами, їжа, яку навіть кіт би не став їсти в найголодніший рік. Усе це було там, у державному будинку для літніх людей. Його сусідка, на вигляд абсолютно нормальна жінка, постійно тихо плакала перед сном.
Він хотів було якось із нею поговорити, але вона тільки монотонно відповідала “так” або “ні”. На цьому його спроби закінчилися. Незважаючи на свої обіцянки, ні дочка, ні її чоловік так і не приходили. Мабуть, займалися важливими справами, переїздом.
Що ж, нехай вони там собі зручніше влаштуються, а справжнього власника квартири доїдають клопи. Цікаво, що там кіт? Йому хоч знайшли нормальних господарів чи просто на вулицю викинули? На це запитання відповів сусід по сходовій клітці. Він прийшов як із нізвідки. З посмішкою і каструлькою.
У каструлі була свіжа гречана каша і кілька досить ароматних котлет. Дідусь спершу подумав, що це в нього вже почалися галюцинації, тож кілька хвилин просто впритул роздивлявся нежданого гостя. І тільки потім поцікавився, а що це сусід тут робить, йому ж 45 всього. Рано ще на спокій іти.
І тоді він розповів, що днем раніше до нього прийшла дочка зі змарнілим котом. Вона запитала, чи не хоче сусід взяти собі його, адже в їхньої доньки алергія, а сусід напевно не образить, а вона б приходила, корм би іноді приносила. Сусід забрав тваринку, як же ще вчинити в такій ситуації?
Але ще він поцікавився місцезнаходженням свого сусіда. Через хвилину йому все стало зрозуміло, і він вирішив діяти. Далі справи пішли дуже швидко і чітко. Цей чоловік хоч сам і не дуже багато заробляв, але спілкувався з однокласником, юристом.
Дізнавшись, у яку історію потрапив дідусь, той пообіцяв допомогти практично безоплатно. Щоправда, квартиру довелося продати, ну тут уже що поробиш. Частина грошей відійшла доньці. Решту грошей дідусь отримав на руки. Юрист попросив, щоб його колишній клієнт зайнявся своїм життям.
За виручені гроші було придбано невеликий будиночок за містом. Теплий, затишний, без надмірностей. Коту подобалося, а це вже була запорука успіху. Одразу після цього дідусь забрав із найстрашнішого місця у своєму житті свою сусідку, яка вічно плакала. Він відчував, що з жінкою все буде добре.
Їй тільки потрібна хороша компанія. А чим він з котом погані? До того ж утрьох веселіше. Так воно й вийшло. Звісно, життя не перетворилося на суцільний рай і веселощі, але тим не менш, коли спогади про будинок для літніх людей були ще свіжі, серце раділо від того, як усе обернулося.
