П’ять років тому, повернувшись з армії, я продовжив заочне навчання на філологічному факультеті і, щоб не сидіти без діла, влаштувався працювати охоронцем. Об’єкт тихий – порожній залізничний вокзал на кінцевій станції. Які там події, якщо в зал очікування заходило чотири-п’ять осіб за день?
Та й охорона там була потрібна для галочки. Зміни я проводив за книгами і написанням робіт для інституту. Ночами ж закривав вокзал і спав до приходу змінника. Зі спогадів про той час особливо виділити нічого, за винятком дівчини, яку я бачив раз на тиждень.
Вона приходила, щоб перевірити тиск у бойлерній і зняти показання з лічильників. Вона завжди зверталася до мене, щоб я відкрив бойлерну. Дівчина ця здавалася мені надзвичайно красивою. Вона була невисокого зросту, струнка, і навіть сіре пальто не приховувало її округлих форм.
Каштанове волосся, великі карі очі… І завжди бліде обличчя, і темнуваті дуги під очима її не псували. Здавалося б, до такої дівчини на кульгавій кобилі не під’їдеш, але я одного разу все-таки зважився. Подумав, що саме час познайомитися ближче.
В обличчя я її знав уже третій місяць, а ми тільки “привітами” обмінювалися. Зміна моя вже годину, як закінчилася, але я, знаючи, що вона прийде, навмисне затримався і неголений, із засмагливими очима, пішов за нею. Дорогою розговорилися, обмінялися телефонами.
Зателефонував того ж дня після обіду, запропонував зустрітися. Погодилася, хоча я не думав, що я справив на неї особливе враження. Адже жодного разу навіть не хихикнула, поки ми йшли від вокзалу… Зустрілися ближче до вечора.
Погода стояла морозна – середина січня, але я ніяких кафе не пропонував, бо тоді не мав коштів. Довго гуляли вулицями. Мені, як майбутньому літературознавцю, було, що розповісти. Вона слухала мене з цікавістю, але сама говорила мало.
Як і раніше, не сміялася і була дещо сумною, втім, як завжди. За години дві, коли ми добряче змерзли, вона несподівано запитала, чи не зайду я в гості. Я сторопів. Раніше дівчата мене додому не запрошували. У її затишній двокімнатній квартирі нікого не було.
Виявилося, що вона живе з тіткою, але та не так часто приходить додому. Влаштувалися поруч на дивані, попили чай, зігрілися. Про що розмовляти, я не знав. Ситуація здалася мені незручною, але тут вона сама почала діяти, взяла мене за руки, уткнулася носом у шию. Я навіть затремтів.
До того моменту з дівчатами в мене були хіба що поцілунки в під’їзді, і я ніяк не готувався до того, що просто сьогодні зі мною таке станеться. Вона посміхнулася і закинула ногу мені на коліна. Цілувалися ми довго і пристрасно.
Тремтіння потроху відступало, і я дав волю рукам, уперше вивчаючи всі чудові вигини тіла на дотик. Коли все закінчилося, ми не розмовляли, а тільки цілувалися. Раптом сталося несподіване. Вона від мене відсахнулася, відвернулася, і наступної секунди її знудило прямо на диван.
Я розгубився. Заметушився, а вона відкашлялася і відправила мене додому. Я крутився перед нею, як домашній пес, мовляв, давай викличу лікаря. Вона мотала головою і відповідала, що все гаразд. Коли вона зрозуміла, що такого стурбованого мене за двері їй не виставити, вона пообіцяла, що зателефонує тітці.
Коли я одягався, вона справді їй зателефонувала, сухо сказала, зо тітка може приходити. Мабуть, дівчина мала чіткі плани на цей вечір, і в них була домовленість. Подзвонив я через день. До цього не наважувався через те, що вона мене дуже холодно і навіть грубо випровадила.
Трубку взяла її тітка і без сліз у голосі, сказала, що племінниця померла тієї ж ночі. Виявилося, що це й не було сюрпризом – справи були кепські давно… Щось там із мозком… Операція б її вбила відразу, а доживати останнє в лікарні вона не захотіла.
Ось так і жила своїм звичним життям в останні місяці. Навчання кинула, але стала працювати в котельні. Для мене це було справжнім шоком. Довго я не міг відійти від того, що сталося. Виходить, я запропонував їй побачення в її останній день. Як це вийшло? Випадково? Волею долі?
Можливо, того ранку я інтуїтивно відчув, що більше не побачу її, а вона, немов здогадуючись, що іншого ранку для неї не настане, вирішила закінчити своє життя яскравим акордом.
