Надя, скільки пам’ятала себе, росла з мамою. Щоправда, мама була не рідна. Дівчинку удочерили у шість років, і вона чудово пам’ятає цей день: нові мама та тато приходять за нею, довкола зібралися дітлахи та дивляться на неї. Нова мама Світлана роздає всім гостинця, потім веде Надю в нове життя.
Свою справжню маму Надя теж дуже добре пам’ятає. Весела, гарна, кучерява. Вона була кравчиною і шила чудові сукні і собі, і маленькій Наді, а потім із мамою щось трапилося. Вже у дитячому будинку їй розповіли, як це буває: мами в деяких йдуть у засвіти.
Тата вона ніколи не знала, але була дуже мала, щоб це все розуміти. Ще в Наді був дядько Мишко, маминий брат. Він був набагато молодший за маму, і коли трапилася трагедія, був ще юнаком, але незабаром покинув їхнє місто, і з ним вона більше не бачилася. Залишилася зовсім одна, ні бабусі, ні дідуся.
А потім знайшлися нові батьки: мама Свєта та тато Женя. Маленька Надя чомусь весь час порівнювала нову маму зі своєю колишньою. Вони були зовсім різні, перша мама була молода і весела, а мама Світлана – тітонька строга, але добра.
Надю вона ніколи не ображала, працювала вчителькою у школі. Просто вимагала багато чого, а перша мама ніколи не робила. Коли Наді виповнилося 10 років, не стало прийомного тата. І вона почула як мамина подруга прошепотіла мамі Свєті: «- Не судилося Наді мати батька».
Мама Світлана сильно плакала. Вони стали жити вдвох. І все йшло добре, Надя вчилася в маминій школі, і добре вчилася, мама їй допомагала у навчанні, а вона мамі по дому. І коли дівчинці виповнилося 15 років, у будинку почав з’являтися чоловік – новий знайомий мами Свєти.
Звали його Олег, він був приїжджий, довго жив і працював в іншому місті. Мама завжди готувала гарний стіл до його приходу, дядько Олег любив поїсти, особливо любив рибу і часто купував її, приносив мамі, а вона вже й смажила, і юшку варила, і пироги пекла.
Якось увечері перед сном мама прийшла до Наді до спальні і запитала, чи вона не проти, якщо дядько Олег стане її новим татом. Надя не була проти цього заміжжя, але їхати з рідного міста, міняти школу, кидати друзів не хотіла, але виявилось, що не треба йти на ці жертви.
Олег вирішив перебратися до них, тут він колись навчався, де йому зараз запропонували викладати. Він погодився. Так, на якомусь викладацькому форумі вони познайомилися зі Світланою. І покохали одне одного. Виявилось, що він ніколи не був одружений.
Вірніше, була в нього жінка в іншому місті, але чекати не вміла, а він у морі весь час. Тому вони розійшлися. Так коротко мама окреслила минуле Олега, хоча знала набагато більше, але дочку вирішила не посвячувати. У Наді з’явився вітчим, який перебрався до них з усіма своїми пожитками.
Чоловік він був непоганий. Вдома полагодив і виправив усе, що тільки можна було. До Наді ставився рівно, без докучань і моралі, чого вона найбільше боялася, але незабаром дівчина почала помічати, що він подовгу дивиться на неї.
Під цими поглядами вона бентежилася і швидко йшла до себе в кімнату. Не подобалося їй, коли він так дивиться на неї. Поділилася зі своєю найкращою подругою. Та вислухала її уважно і сказала, що якщо це продовжуватиметься, треба мамі сказати, але Надя не наважувалася.
Якось вона була вдома одна, мама з Олегом поїхали в гості до друзів, і Надя зайшла до їхньої спальні. Вона шукала пульт від телевізора. Олег мав таку звичку – залишати його де доведеться, то в передпокої, то на кухні. І тут їй на очі попався товстий шкіряний фотоальбом на тумбочці.
Вона згадала, як учора пізно ввечері мама та Олег довго розмовляли про щось, реготали. Напевно, альбом розглядали. Вона присіла на край ліжка, відчинила і теж почала дивитися. Юні моряки в безкозирці, молодіжні компанії студентських років, училище, друзі…
Раптом Надю ніби струмом ударило: вона впізнала свою рідну маму, яку обіймав усміхнений молодий Олег! Мама була зовсім молодою в літній сукні, таке ж потім і Наді пошила. Вона навіть забарвлення пам’ятала. Знімок був кольоровий, і мамина яскрава сукня одразу впадала в очі!
Потім вона виявила ще пару маминих знімків, на одному вони разом у компанії, а на іншому знову вдвох, але вже взимку. Олег у формі, а мама у шубці, яку Надя теж впізнала. Для дівчини то був шок. Вона не могла дочекатися, коли мама Свєта та Олег повернутися, щоб запитати про маму.
Розмова була довгою. Олег розповів свою історію молодості. Так, він зустрічався з цією дівчиною на ім’я Маргарита, дуже любив її. Коли закінчив училище, то його відправили в інше місто і покликав її із собою, але вона відмовилася. Не захотіла їхати з рідного міста, лишати маму одну.
Вона в неї дуже хворіла, а брат молодий зовсім. І їхні шляхи розійшлися. Він часто писав їй, але відповіді не отримував. Довго був один, потім познайомився з жінкою, але не склалося. І ось він вирішив повернутись. Ця розмова багато чого перевернула у свідомості Олега та Наді.
Він розпитував про маму, але вона мало, що могла розповісти, але згадала про дядька Мішу, маминого брата. Вирішили зателефонувати йому. І ось тут усе стало на свої місця. Дядько Мишко впізнав Олега, вони по молодості зустрічалися, коли Олег дружив із його сестрою Маргаритою.
Він розповів, що після розставання сестра зрозуміла, що чекає на дитину. Потім не стало їхньої матері, вони залишилися вдвох, і незабаром з’явилася Надя. Ще за кілька років не стало й Маргарити. Мишко вчився, і дівчинку віддали до дитячого будинку. Ну, а далі історію ми вже знаємо.
