Надворі був травень. Запиленою трасою мчало авто чорного кольору, а за кермом сидів Єгор Семенович. Сьогодні він знову подався до дитячого будинку, щоб спонсорувати його.
Як же подобалося чоловікові бачити вдячні обличчя працівників та дітлахів, які завжди чекали на нього, як дощу в сильну посуху. Уявивши цю зустріч, бізнесмен усміхнувся. Благодійність надавала йому сил і сенсу жити далі.
Колись Єгор сподівався піти у засвіти, проте лікарям вдалося його витягти «з того світу». Та аварія сталася взимку сім років тому. На дорогах стояла страшна ожеледиця, і господар найбільшого заводу в місті потрапив у аварію.
Понад півроку Єгору довелося лікуватися. Згадавши ДТП, бізнесмен насупився. Незабаром з’явилася велика сіра будівля, і він пригальмував своє авто. Зустрічала його з усмішкою директора дитячого будинку.
Привітавшись із нею, бізнесмен пройшов у приміщення, де грала музика. У сиротинці було свято. За хвилину Єгор посів місце на стільці серед інших працівників та почав дивитися концерт, підготовлений дітлахами.
Після закінчення свята він помітив хлопчика років шести. Той смикав у руках дрібничку і щось бурмотів собі під ніс, йдучи зі сцени. Єгор завмер. Цю річ чоловік уже бачив і не міг сплутати з чимось!
Він підхопився з місця і підбіг до дитини. Запитав у хлопчика, звідки це в нього. Той зупинився і здивовано глянув на чоловіка. «Це подарунок», -показуючи сувенірний брелок, промовила дитина. Єгор тремтячим голосом запитав, чий це подарунок.
Виявилося, що його хлопчику дав хтось на вулиці. Єгор Семенович підібгав губу. На його очах виступили сльози. Миттю він звернувся до директорки і попросив відпустити з ним хлопчика.
За кілька хвилин машина Єгора мчала до місця, де хлопчик отримав презент від свого нового друга. Маленькій Олексій показав пальчиком на дитячий майданчик. Єгор подякував йому і відвіз назад дитбудинку.
З того часу Єгор став приїжджати до дитячого майданчика щодня, сподіваючись зустріти дорогу йому людину. Якось йому вдалося його побачити.
Він гукнув хлопчика, той повернув голову і побачив якогось дядька. Єгор несміливо запитав в дитини, де його мама. Той відповів, що мама вдома, тому Єгор попросив його до неї відвести.
Незабаром вони прийшли до якогось старого будиночка. На дворі Єгора зустріла старенька, яка з підозрою глянула на гостя і попрямувала до ґанку. За кілька секунд чоловік нарешті побачив її.
Вона округлила очі і прикрила рота долонею. Підбігши до жінки, бізнесмен обійняв її. У тій аварії Єгор втратив свою дружину з дитиною. У дружини залишився пам’ятний брелок ручної роботи.
Артем був тоді зовсім маленьким. Марину відкинуло на деяку відстань із сином. Її знайшли люди та надали допомогу. Жінка нічого про себе не пам’ятала. Єгор змусив пам’ять повернутися до неї.
Кілька місяців Марина перебувала під наглядом лікарів. Єгор оточив дружину увагою та турботою. Маленький Артем дуже тішився тим, що тепер його батько знайшовся.
А якось він ще сильніше зрадів, коли Єгор привіз із дитячого будинку його друга Олексія. Тепер вони жили всі разом – однією великою та міцною сім’єю.
