Нещодавно я офіційно стала сиротою. Хоча за відчуттям я вже давно сирота. Батько залишив мені у спадок квартиру, і я вирішила оформити її на себе. А співмешканку батька попросити на вихід.
Напевно, зараз хтось скаже, що я не по-людськи вчиняю, але, щоб мене зрозуміти, треба знати всю правду. Стосунки з цією жінкою були далеко не найтепліші.
Коли мені було 8, моєї мами не стало. Батько дуже тяжко переживав, тому відправив мене до бабусі. Звичайно, у неї мені було непогано, але це не сприяло зміцненню сімейних зв’язків. Я хотіла жити вдома, як і раніше.
Через деякий час батько почав шукати собі нову жінку. З деякими з них він навіть знайомив мене. Але стосунки не складалися, і жінки зникали з нашого життя. Батько дуже хотів, щоб ми з його новою пасією потоваришували.
І я потоваришувала. Мені було 13 років, коли він привів нову жінку і вона жила в нашому будинку. Вона здалася мені приємною. Правда, вже згодом я зрозуміла, що вона так поводилася лише перед батьком, але було вже запізно.
Через деякий час ця жінка почала наводити свої порядки в будинку. Спочатку вона почала виставляти будь-яку неприємну ситуацію так, ніби вина я. А вона — саме благочестя та доброта.
Це вилилося у те, що мої стосунки з батьком поступово зіпсувалися. Адже він вважав за краще слухати нову співмешканку. А ще вона постійно давила на батька, що несправедливо, коли її дитина живе з бабусею, а я з ними.
Мабуть, щоб відновити справедливість, батько зібрав мої речі та відправив до бабусі. Мені довелося міняти школу, заводити нових подруг і звикати до нового місця. Іноді батько приїжджав, але невдовзі і це перестав робити.
Наші з батьком стосунки почали потихеньку налагоджуватися, коли мені було вже понад 20 років. На той час я вже навчалася в університеті та жила в гуртожитку. Батько пропонував переїхати до нього, але я відмовилась.
Та жінка, як і раніше, жила з батьком, хоча вони так і не побралися. Ми з нею не спілкувалися. Після навчання я вийшла заміж, в мене з’явилася дитина. Здається, це дуже вплинуло на батька, тому що він часто заходив до нас.
Мабуть, дуже хотілося поспілкуватись із онуком. Проте невдовзі батько серйозно захворів. Доглядати його довелося мені. За місяць його е стало, а мачуха заявила, що це сталося, бо я його погано доглядала.
Як взагалі совісті вистачило таке сказати? Організацією прощання тем займалася я та мій чоловік. Батькова співмешканка навіть не намагалася допомогти. Незабаром з’ясувалося, що квартира дісталася мені.
Не думаючи, я одразу пішла до нотаріуса та оформила її на себе. Мачуху я попросила звільнити житло. Спочатку вона навіть не повірила, але потім почала загрожувати судом і запевняла, що правосуддя буде на її боці.
Та ми обидві розуміли, що нічого в неї не вийде. На мій подив, від деяких родичів я чула засудження свого рішення. Нібито я вчинила несправедливо із цією жінкою. Я вважаю, що вчинила абсолютно правильно.
