Марія виховувала сина Андрія та доньку Олександру одна ось уже 10 років. Її коханого Віктора не стало одного дня. Жінка ніколи б і подумати не могла, що на вигляд сильний і здоровий чоловік вийде погуляти з собакою, а додому вже не повернеться. Додому його привезуть.
Але часу на сум у Маші не було. Потрібно дітей на ноги ставити і допомагати мамі. Вона її з народження сама виховувала і нічого. Впоралася.
Зв’язок між Марією та Ольгою Іванівною завжди був надзвичайно сильним. Мама та дочка були не просто родичками. Вони були вірними подругами. Марія знала, що мама завжди підставить плече у разі чого.
А Ольга намагалася не падати духом, навіть попри пристойний вік. Так сталося, що народила вона Машу пізно. Хоча й жодного разу не пошкодувала про свій вибір.
Але фінансове становище сім’ї залишало бажати кращого. Марію скоротили на роботі, і жінка ухвалила для себе непросте рішення. Потрібно виїхати на заробітки. У душі вона сильно мучилася.
«Чи можна залишити дітей на маму? А маму на дітей? Так, вони вже всі дорослі, але я не можу заспокоїтися. Невже стане ще гіршим, коли документи для від’їзду будуть готові?» — міркувала Марія ночами.
Буквально за місяць до від’їзду Маші до Нідерландів на заробітки Ольга Іванівна впала зі сходів. Миттєво було викликано швидку допомогу. Медики перевірили жінку та не запідозрили нічого критичного. Проте прописали суворий постільний режим. Марія вирішила скасувати поїздку і залишитись стежити за мамою. Але жінка переконала дочку.
«Ти маєш поїхати. Я впораюся. До того ж зі мною залишаться Сашенька та Андрійко. Не переживай. Та й сусіди заглядатимуть. Впораємося».
З важким серцем Марія сідала у літак. Вона ніби відчувала, що станеться щось дуже погане. Але постійно відганяла такі думки.
«Мати ще не така стара. Будь-якому фору дасть. Це просто суворий постільний режим. Відпочине як слід і стане на ноги», — так міркувала Маша, коли починала працювати на заводі.
Праця забирала в неї багато часу, тож з мамою вона говорила рідко. Старенька жінка запевнила, що з нею все гаразд. Онуки допомагають як можуть.
Так Маша працювала майже рік. Вона була дуже рада, що вдалося зібрати деяку суму і відвезти її додому. Думала, що приїде і найме мамі гарну доглядальницю чи сусідам заплатить за допомогу. Жінка вже попрощалася зі своїми тривожними думками, але доля наздогнала її і жорстоко змусила прийти до тями.
«Мамо, тобі треба терміново приїхати. Бабуся все», — коротко поінформував 19-річний Андрій.
Жінка не пам’ятала, як їхала додому, дві доби в дорозі літаками та автобусами. Як проводила кохану маму в останню путь. І хоча діти заспокоювали її, казали, що бабуся була старенька, Маша не хотіла вірити. Не встигло і 9 днів стукнути, як дітки м’яко поцікавилися, що тепер буде з квартирою. Тільки Маша поки що не могла про це думати. Питання не здивувало і не насторожило її. Хоча мало би.
«Ну що, молодь, довели бабусю? Догралися? А я ще колись казала, що їй у лікарню треба! Як вона просила допомоги, аж серце рвалося! Так ви навіть швидку не спромоглися викликати. Дивись, Машко, кого ти виростила. Та це ж просто звірина невихована», — якось сімейство Марії зустрілося з сусідами на сходовій клітці. Саша та Андрій одразу поникли, нервово переглядаючись між собою.
Деякі сусіди також підтвердили, що намагалися достукатися до квартири Ольги Іванівни. Тільки діти казали, що все гаразд.
«Мама в курсі, вона знає, що бабусі недовго залишилося. Не звертайте уваги. І не треба ходити до нас. Так, так мені Андрій і сказав», – підтвердила друга бабуся-сусідка.
У наступні кілька годин кожен представник сім’ї збирав речі. Марія поверталася на роботу до Нідерландів, а діти йшли куди очі дивляться. Жінка не могла повірити, що виростила таких монстрів. Здібних повільно чекати, поки старенька людина відійде в інший світ і звільнить для них квартиру.
«Мамо, ну вона навіть з ліжка не вставала», – у сльозах промовила Саша. Але Марія не збиралася прощати дітей. Принаймні зараз.