Родинні історії 0
– Ти коли-небудь запитував, чого хочу я? Що мені цікаво, крім вашої чистої білизни та свіжих котлет
Віолетта провела рукою по прохолодній поверхні нової кавомашини – черговий ґаджет, що з’явився на
Родинні історії 0
– Я не знаю, що тепер буде, – тихо продовжив він. – Але я хочу, щоб ти знала: я побачив. Я справді побачив, скільки ти робиш
Уляна протирала рамки сімейних фотографій і розмірковувала, коли саме це сталося – момент, коли
Без категорії 0
– А я хотів кинути навчання, – гірко зізнався Тимур, – щоб тобі допомагати. Ти могла зіпсувати мені життя своїм егоїзмом
Тимур сидів на підвіконні, переписуючи черговий конспект у зошит. Він давно вирішив, що після
Родинні історії 0
– Те й означає, – кивнув тесть. – Зять має рацію. Адже я справді бухгалтерією все життя займався, а не сантехнікою
Сергій Іванович похмуро розглядав у дзеркалі краватку, що застрягла у вузлі, коли продзвенів дверний
Родинні історії 0
– Знаєш Тетяно… – Іра вимовила ці слова з нотками жалю, хоча насправді почуття сестри її зовсім не турбували. – Ти ж сама винна. Затіяла гру з квартирою тітоньки, лякати мене надумала. Ну, раз хотіла правду, то отримуй до кінця
– Ух, скільки ж тут роботи! – Іра оглядала квартиру, завалену мотлохом. – Нічого,
Родинні історії 0
– Тридцять п’ять років живемо, а вона все мене дресирує, – підморгував мені дядько, ніби ми перебували в таємному чоловічому союзі
– Макс, куди ти мою піну для гоління подів? – голос дядька Миколи прокотився
Родинні історії 0
– А що тут розуміти? Я за минулі місяці був у тебе більше, ніж удома. То одне допомогти, то інше. Дитину твою я теж чудово знаю. До тебе звик. А дружина в мене добра. Зрозуміє і пробачить
– Може, відповіси на запитання? Скільки все це триватиме? – Андрій подивився на дружину
Родинні історії 0
– Ось такі в них справи, любий. Еля тобі дочка, хочемо ми цього чи ні. І нам потрібно вирішити, що тепер робити з цією інформацією. І чи зможемо ми далі жити спокійно, знаючи, що не допомогли сестрі наших із тобою дітей. Подумай про це
Тетяна ходила з кутка в куток. Вона ніяк не могла повірити в те, що
Родинні історії 0
– Відпустка в селі? – Дивувалася Олена. – Рік працювати заради відпустки в селі. Ну вже ні
Марія Петрівна сиділа біля вікна. Відмити б його, але ні сил, ні бажання не
Смішні історії 0
– Це вантажники, Павло, – слабким голосом сказав Микола. – Час настав. Останнє прохання, друже. Простеж, щоб усе акуратно завантажили й перевезли
– Що ж іще я забув? – тихо промовив Микола, озираючись на всі боки.

You cannot copy content of this page