Антоніна Ігорівна і Микита вже хвилин 15 топталися на пероні. Жінка постійно набирала номер
— Аліска, ну будь людиною, поступися! Ти ж розумієш нашу ситуацію. — Розумію. Тільки
Оля стояла, вчепившись у ручку валізи. Тато пішов. А тепер ще й мама. —
Жінці було за вісімдесят. І вона була в к.мі. Ці обставини дуже пригнічували, оскільки
— Яка коханка? У мене нікого немає, Марино, ну, що за дурниці? — Немає?
– Бабусю, привіт! – Привіт, онучко. Як справи? – У мене все о’кей, –
– Борь, це ти? А я думала, ти пізніше будеш, – Лариса виглянула з
— Валера, де моя картка? — Яка картка? — Нова! — Аліна зі сльозами
У своїй однокімнатній малогабаритній квартирі Ольга Петрівна прожила майже все життя. Спочатку з чоловіком
— Досить, Марино! З мене досить! — Алла Миколаївна майже кричала. Вона стояла в