Нещодавно я з чоловіком взяли машину. Довго вагалися, бо постійно не вистачало грошей. От якось сіли і порахували, що в кредит зможемо взяти. Так і зробили. Але тепер в нас нова проблема.
Батьки чоловіка нам не допомагали з машиною, але постійно просять їх кудись відвезти. Зазвичай це дача чи ринок. На цей раз дорога була на дачу за картоплею.
При цьому свекруха постійно вимагає, щоб вона сиділа на передньому сидінні поруч з моїм чоловіком. Начебто їй так краще видно дорогу і сина. Я ніколи не заперечувала і сиділа на задньому сидінні поруч зі свекром.
Однак цього разу я почувала себе не найкраще. В неї паморочилося в голові і загальне самопочуття було не дуже. Коли свекруха відчинила двері і почала наполегливо просити невістку залишити переднє місце, то я відмовила.
Я досить тактовно пояснила, що зараз мені краще сидіти на передньому сидінні. Так мені було трохи легше. Пару секунд свекруха мовчала, а потім обурено відповіла, що я не маю право так поводитися, бо вона старша за мене, а значить можу їздити там, де захоче.
Свекруха продовжувала вимагати, щоб я поступилася місцем, поки ми не запізнилися. Я спробувала дати відсіч, але вона мене перебила і я заявила, щоб я сіл позаду, як завжди, і нічого зі мною не станеться, бо молода ще.
Коли в мене вже не було сил сперечатися, то за мене вступився мій чоловік. Він сказав, що нічого страшного не станеться, якщо його мама посидить раз поруч із татом. У результаті свекруха сіла, куди хотіла, але у маршрутці.
Ми поїхали на дачу втрьох – я, мій чоловік та свекор. Через годину ми зустрілися на дачі. Щоправда, під час зустрічі свекруха говорила виключно зі своїм чоловіком, а нас ігнорувала. Образа? За що? Чому? Ні я, ні мій чоловік щиро не розуміли.
Навіть через кілька тижнів образа свекрухи не пройшла. Я не вибачалася, тому що вибачатися нема за що. Мій чоловік теж. Тільки незрозуміло, в чому річ. І звідки стільки образи через таку дрібницю, як поступитися місцем у транспорті?
