Після цього немає жодного бажання допомагати, адже догодити багатодітним матерям ще складніше, ніж клієнтам, які платять мені гроші за замовлення….

Десь півроку тому я вирішила, що потрібно знайти засіб додаткового заробітку. У молодості я трохи займалася шиттям, вирішила до цього повернутися. Спочатку трохи освіжила знання, підкрутила стареньку швейну машинку.

Коли матеріали були куплені, стала брати замовлення. Справа пішла непогано, усім потрібно було щось підшити. Деякі навіть замовляли пошиття одягу. За півроку я набила руку в цьому і стала робити цікаві речі.

Одного дня мені захотілося пошити ошатну дитячу сукню. Напевно, це все моя внутрішня дитина, яка завжди мріяла про таку. Дитинство в мене було бідним, усі речі я доношувала за старшою сестрою.

Коли сукня була готова, я подумала про те, що є ж і зараз дівчатка, які мріють про нову сукню. Тоді я вирішила, що потрібно це вбрання комусь віддати. Просто так. Зробити добру справу і порадувати якусь дитину.

Мені не важко було знайти контакти волонтерів, а ті вже сказали, кому можна віднести сукню. Я стала займатися цим на регулярній основі. Матеріальна допомога багатодітним – хороший спосіб робити добрі справи.

Щотижня я шила нове вбрання і відносила його багатодітним мамам. Щоб спростити завдання жінкам, я сама приносила одяг до їхнього будинку. Потрібно було тільки спуститися і забрати.

Я не розраховувала на потік подяки, все-таки матерям у нашій країні живеться нелегко, у них є причини бути розлюченими. Однак і такої реакції я не очікувала. Перша жінка кинула мені сухе “дякую”, навіть не глянувши на сукню.

Друга глянула на мене зневажливо і здивовано здерла брову, коли дізналася, що принесла я лише одну сукню. Тоді забрала пакет і пішла, нічого не сказавши. Спочатку я дивувалася і думала, що роблю щось не так.

Наступна жінка теж зустріла мене кислим поглядом. Тоді я не витримала і запитала, в чому справа. Вона одразу розлютилася і пирснула, що краще б гроші їм дала, а не ганчірки носила.

Тоді мені стало якось прикро через цю ситуацію. Адже я хотіла як краще, але, мабуть, допомога моя нікому задарма не потрібна. Були б у мене гроші, я б допомагала, але це все, що я можу зробити.

Після цього немає жодного бажання допомагати, адже догодити багатодітним матерям ще складніше, ніж клієнтам, які платять мені гроші за замовлення. Буде мені наука.

You cannot copy content of this page