Зої було 19, коли вона вперше пішла під вінець із коханим чоловіком. Через рік у пари з’явилося маля, молоді батьки були щасливі, а всі навколо захоплювалися їхньою гарною родиною. За два роки Зоя народила дівчинку.
Здавалося, що у цій сім’ї все тільки починається. Батько – молодий і гарний сім’янин, а мама – справжня хранителька домівки. Дуже швидко після народження другої дитини у пари щось не склалося, вони розлучилися.
Зоя залишилася з двома дітьми без підтримки, а її колишній чоловік, як крізь землю, провалився. Дівчина переїхала до мами, але довго з нею не прожила, бо мама тільки налагодила своє особисте життя та й тісно родичам у двокімнатній квартирі з маленькими дітьми було. Зоя виявилася відкритою для почуттів жінкою, з ким не буває?
Поки вона жила в матері, почала спілкуватися із сусідом. Він був трохи старший за Зою, іноді допомагав їй, іноді вони разом прогулювалися вечорами. А потім Зоя завагітніла. Коли вона повідомила цю новину сусідові, він продав свою квартиру та поїхав за кордон на заробітки. Більше вони не спілкувалися.
Минув ще якийсь час, перш ніж Зоя зустрілася поглядом із елегантним чоловіком у маршрутці. Вони якось заговорили, Зоя розповіла, що має трьох дітей і що вона одна їх виховує. Вони вийшли разом із маршрутки, прогулялися парком. Пам’ятаючи минулі невдачі у відносинах, Зоя ні на що не сподівалася.
А потім якось вони із цим чоловіком знову випадково зустрілися на зупинці. Зоя повірити не могла своїм очам. Не встигла вона зрадіти, як чоловік освідчився їй і сказав, що одружується з нею з трьома дітьми. Чи можна в це повірити?
За кілька місяців Зоя переїхала з дітьми до Івана. Нарешті її життя налагодилося і вона знайшла люблячого чоловіка, який прийняв її з чужими дітьми. Перед переїздом пара обговорювала весілля, але діти один за одним почали хворіти, потім ще з’явилися побутові проблеми, не до весілля вже було.
Зоя чекала вже 4 дитину і думала, що потішить цією новиною свого партнера. А він, втомлений від дитячого крику та розкиданих іграшок, наче її вже не слухав. Він утомився від цього дитячого садочка і сказав, що не може так далі жити.
Зоя знову лишилася сама. Але тепер вона ніби вже була готова до такого результату. Вона обіцяла собі і діткам, що будь-що, поставить їх усіх на ноги і виховає добрими людьми.
Поки старша дитина хворіла, вона лежала в стаціонарі. Там Зоя майже мешкала з усіма дітьми. У лікарні працював Сергій – розлучений самотній чоловік 30 років. Після того, як його покинула дружина, він не думав, що закохається в когось. Але з’явилася Зоя з усіма своїми бешкетниками, і в грудях спалахнув вогник.
Спочатку Сергій соромився своїх почуттів, але за будь-якої можливості допомагав Зої і вдень і вночі, дбав про дітей. А потім він наважився запропонувати коханій жінці переїхати до нього. Нічого він не обіцяв: ні весілля, ні зірок з неба. Але він був надійним та щирим. Зоя довірилася скромному та щирому чоловікові, який дбав про неї весь цей час.
Весілля вони не грали, а просто спокійно розписалися. І коли після весілля у них з’явилася 5-та дитина, Сергій став найщасливішим батьком у світі. А Зоя розквітла, такою гарною і ніжною від кохання вона ще ніколи не була.
