Свого часу мені дуже пощастило стати власницею двох квартир. В одній, двокімнатній, я прожила все життя. Другу, трикімнатну, я почала здавати квартирантам. Тоді мені було вже 40 років, а син закінчував школу.
Із чоловіком ми ще в молодості розійшлися, і відтоді в мене нікого не було. Син поїхав навчатися до столиці. Треба сказати, що наші з ним стосунки близькими ніколи не були. Тому він хотів якнайшвидше від мене з’їхати.
Благо хоча б навчався непогано. Він отримував стипендію і жив у гуртожитку, а після випуску почав жити зі своєю дівчиною і влаштувався на роботу за професією. За весь цей час додому він приїжджав разів п’ять.
Тож я була не особливо знала, що відбувається в його особистому житті. А я тим часом працювала в школі і займалася своєю нерухомістю. Здається, що це легко: здав квартиру – і отримуєш гроші щомісяця.
Але на ділі доводиться то лагодити щось, то з сусідами сваритися, то з квартирантами розбиратися. Буває, що вони затримують оплату або зовсім хочуть, щоб я знизила оренду. Я людина не дуже конфліктна.
Завжди намагаюся йти назустріч, допомогти, але часом мною просто користуються. Тому я вчуся відстежувати ці моменти. Коли мій син одружився, то думав, що я віддам трикімнатну квартиру.
Вони постійно телефонували мені й запитували про це, але я не для цього купувала житло. Мій син став на ноги, він має думати про своє житло самостійно. Я одразу сказала, що про такі речі потрібно думати заздалегідь.
Наприклад, починати відкладати гроші на квартиру, але він мене не слухав. Покликати дівчину заміж розуму багато не треба. Ніби я сама не була в такому ж становищі колись! Загалом, ми тоді із сином посварилися сильно.
А невістка вже була при надії. Сказала, щоб я не розраховувала на спілкування з онуком, а я й не прагнула до цього. До дітей завжди була байдужа. Я не буду бігати перед сином і невісткою, бо мене шантажують.
Це маніпуляції! Згодом ця ситуація якось зам’ялася. З онуком я зрештою все-таки познайомилася, але не скажу, що якось перейнялася. Мені не подобається ні моя невістка, ні те, як вона виховує дітей.
Але лізти в ці справи я не хочу. Нехай роблять, що хочуть. Сама ж я чиню точно так само. Нещодавно продала свою трикімнатну квартиру. Набридло! Хочу нарешті пожити для себе і не думати про завтрашній день.
Гроші після продажу квартири почала витрачати на себе. Нарешті поїхала за кордон. Скромно, але все ж краще, ніж нічого. Синові про продаж квартири вирішила не говорити.
На Новий рік подарувала йому, дружині та малюку по конверту. У кожен поклала тисячу доларів. Вони відкрили конверти, коли я вже пішла. Син одразу ж зателефонував, щоб дізнатися, звідки в мене такі великі гроші.
Тоді я вже й сказала правду. Він був шокований. Почалася сварка: чому я не сказала, як я могла так вчинити і все в такому дусі. Про мої бажання в цій ситуації ніхто не думав.
Ось уже Новий рік промайнув, стільки часу минуло, а син досі дується. Каже, що я думаю тільки про себе. А про ті гроші, які я подарувала рідним, ніхто не згадує. Ніби їх і не було. І ось де я звернула не туди?
