В мене було звичайне життя, яку всіх. Закінчила університет, потім влаштувалася на роботу. Вдалося знайти місце за фахом. Грошей вистачає на те, щоб винаймати квартиру та повністю себе забезпечувати.
Кілка місяців тому познайомилася з хорошим хлопцем. Він мій ровесник, але живе з батьками у квартирі. В них дуже теплі стосунки. Хлопець трохи розсіяний, але дуже дбайливий і добрий.
Спочатку я не помічала деякі його причуди, але потім у мене наче пелена з очей спала. Ми ходили то в кафе, то в ресторани, то в кіно, і всюди рахунок ділили навпіл. Кожен платив лише за себе.
Так от чим серйознішими ставали наші стосунки, тим більше мене турбувало це питання. Ми часто постійно зустрічалися у моїй квартирі. На вечерю я за власні кошти купувала продукти. Він ніколи продукти не купував і грошей на них не давав.
Завжди нахвалював те, як я готую. А останнім часом почав ходити у гості майже щодня. Я почала замислюватися, чому він не може взяти на себе покупку продуктів. Хоч інколи.
Адже в нас серйозні стосунки. Вже й про весілля почали говорити. Хіба складно дорогою до мене заскочити до магазину? Наважилася на розмову, на що він відреагував цілком нормально.
Пообіцяв на наступній зустрічі взяти вечерю повністю на себе. Я зраділа, добре прибрала кухню та купила чоловічий фартух. Але такого повороту точно не очікувала. Він не збирався готувати, а просто приніс у пакеті багато судочків із їжею.
Там були і голубці, і тушкована капуста, салат, і навіть домашні котлети. Як виявилося, всі ці страви приготувала його мама. Все було дуже смачно, але я нашу вечерю інакше уявляла. Вранці він склав у пакет судочки та забрав додому».
Наступні дві зустрічі були приблизно такими ж. Він просто приносив мені мамину їжу, щоб з’їсти її в мене. Купувати зі мною продукти відмовився. Сказав, що не оплачуватиме, адже останні вечері та сніданки організовував він, а тепер моя черга. Я збентежена. Навіть не знаю, чи треба мені такі стосунки.
