Я не звикла скаржитися на життя. Хоч із рідних в мене залишився тільки батько, а вдома на мене чекала хіба що кішка, але я не сумувала. Я працювала і дбала про батька, чия пенсія залишала бажати кращого.
Щомісяця вираховувала виплати батькові і додавала туди свої гроші, щоб той у своїй квартирі міг спокійно почуватися і купувати потрібні продукти. Мені не щастило з коханням. Просто не зустрівся той, з ким я хотілося бути.
Зрозуміло, були моменти, коли цей факт дуже засмучував, через що я впадала у відчай. Проте намагалася зберігати оптимізм. І не дарма, адже на моєму шляху з’явився ВІН – мій ровесник, в міру розумним і привабливим.
Мені здалося, що це моє людина, бо було з ним добре та цікаво. Та й я йому дуже сподобалася. Незабаром ми освідчилися один одному в коханні. Я вже відчувала наближення весілля, доки не дізналася, що з коханим живе його син від попереднього шлюбу.
Хлопчику вже було більше 10 років, і він не потребував постійного догляду. Однак сама наявність дитини змусила мене насторожитися, тому я вирішила не поспішати. І, доки не заграв марш Мендельсона, ми домовилися жити разом — подивитися, як уживемося.
Син коханого не йшов на контакт зі мною, але й не відштовхував. Мені було ніяково від такого ставлення. Водночас я пробувала себе у ролі дружини та матері. Тепер мала прибирати і готувати на трьох. Це не обговорювалося.
Всі гроші, які я отримувала від здачі в оренду своєї квартири, йшли на потреби сім’ї. Це ж стосувалося і зарплати. Коли коханий дізнався, що я віддаю частину своїх грошей батькові, то обурився.
Мовляв, я маю дбати про нього із сином. Втомлена після роботи та чергового стояння на кухні за плитою, щоб не сваритися, я погоджувалася з коханим. А потім ховалася в іншій кімнаті, щоб знову перерахувати гроші.
Так тривало кілька місяців. Я ще ніколи не почувала себе такою стомленою та невільною. Не могла прилягти та подивитися телевізор, бо коханому з сином обов’язково щось було потрібно.Потенційний пасинок, як і його батько, продовжував користуватися моїми послугами, не дякуючи.
Я відчувала, що потрапляю у пастку.
Я не могла спокійно почуватися, коли мова заходила про фінанси. А також сама ситуація все більше здавалася ворожою. До кінця місяця стосунки з цим чоловіком закінчилися. Я повернулася до своєї квартири і ледве не заплакала від полегшення. Тиша і свобода у своїх стінах стали для мене священними.
А тяжке почуття самотності обернулося найсолодшим відчуттям останнім часом. Подумати тільки, адже я могла втратити все це! Після того, як пізнаєш істинну свободу, не хочеться її віддавати.
