Мені 28 років, я досить симпатична дівчина і ось моя історія. Закінчивши школу, я вступила до інституту, перші півроку не піднімала догори голови, шаруділа над підручниками, потім влилася в колію, почалося звичайне студентське життя.
Коли все устаканилося, я вирішила записатися до фітнес-центру для підтримки фігури. Там я познайомилася з хлопцем. Він не був накачаним мачо-тренером, він був охоронцем. Йому було тоді 21, він теж навчався в інституті, а ввечері підробляв.
Спочатку ми просто спілкувалися, а потім він запросив мене погуляти. Наш роман спалахнув миттєво, він був романтиком, на побачення не приходив без квітів. Ми залазили на дах, дивитися на зірки, пили шампанське. Минуло ще півроку, і він запропонував переїхати до нього, але я відмовилася.
Заявила, що далеко від інституту, та й не готові ми ще жити разом. Я відчула, що він образився, але зробила вигляд, що не помітила цього. Закінчила перший курс і була відправлена на літню практику в дитячий табір.
Оскільки мобільні телефони тоді не надто були поширені, ми домовилися, що я дзвонитиму раз на тиждень з пошти. Перший місяць я стабільно дзвонила, а потім замоталася, та й спілкування з друзями, посиденьки біля багаття, зробили свою справу.
Я почала припускати думки, що він не такий уже й хороший. Коли я йому телефонувала, його голос уже не здавався мені таким близьким і рідним, як раніше, навіть у якийсь момент почав дратувати. Одного разу я не могла до нього додзвонитися. Справа була ввечері, не його зміна, значить, десь гуляє.
Я образилася на нього, не дзвонила три тижні, а коли вирішила набрати, трубку підняла молоденька дівчина. Нічого не сказавши, я поклала слухавку і більше йому не дзвонила. Повернулася додому, мама сказала, що мій хлопець дзвонив, але давно, десь місяць тому, просив зателефонувати, звісно, я не зателефонувала.
Потихеньку повернулася до життя, почала гуляти з подругами, знайомитися з хлопцями, зустрічалася, розходилася і знову зустрічалася. На другому курсі в мене з’явилася подружка, яка знімала квартиру в тому районі, де жив колишній.
Кілька разів я навіть хотіла зайти до нього в гості, але щось мене зупиняло: чи то гордість, чи то образа, зайти так і не наважилася. Але все-таки мене до нього тягнуло, я іноді набирала його номер, але ніхто не відповідав.
Якось восени я проходила повз його будинок, рефлекторно підняла очі й подивилася вгору на його балкон. І що ж я там побачила: на ньому у дві смуги висіли дитячі повзунки та пелюшки. Сльози покотилися струмком, я, як ошпарена, вискочила з двору і більше туди не приходила.
Сказати, що я більше не зустріла такого хлопця – це нічого не сказати. Не щастить мені в особистому житті. На 4-му курсі я вийшла заміж, здавалося через кохання. Мій чоловік, мій одноліток, у шлюбі в нас народився син, але ми розлучилися. Просто так, без причини, так само за обопільною згодою.
Я почуваюся нещасною, після розлучення я так і не почала нових стосунків. Минуло вже майже чотири роки, не щастить і з роботою, живу на орендованій квартирі, син часто хворіє. Рік тому зважилася, під’єдналася до інтернету і вирішила подивитися, може, мій коханий там є, і знайшла його.
Розговорилися, виявилося, що тоді в нього сильно захворіла мама і, пролежавши місяць, її не стало. Дівчина, яка відповідала телефоном, це його сестра, допомагала з похороном. Він на мене чекав, іноді дзвонив, але безуспішно.
Потім він залишив сестрі квартиру, бо в неї маленька дитина, і поїхав у мамин будинок, завів господарство. Почуття спалахнуло знову, захотілося обійняти, поцілувати, я вже уявляла, як він приїде до мене або я до нього, як житимемо… Але мрії швидко обламалися.
Переглядаючи фото, я побачила його у гарному білому костюмі з неймовірно красивою дівчиною в шикарній білій сукні. А ось він у пологовому будинку з маленьким синім конвертиком, а ось ще один конвертик, теж синій. Світ обвалився – за що?! Ну чому я тоді не піднялася, чому не розібралася?!
Так хотілося написати: я люблю тебе, але не змогла. Це я вільна, без кохання, а він сімейний і видно, що любить свою дружину. Сльози котяться, я його люблю усі ці роки, що робити? Невже я його вже втратила?
