Прикро дивитися, як подруги вихваляються букетами, подарунками, прикрасами, а я про це і мріяти не можу….

Був день Святого Валентина. Інтернет ряснів фотографіями закоханих, на вулиці чоловіки поспішали до своїх дам із букетами. Мій чоловік був на роботі на добу.

Вранці я поклала до кишені його куртки маленьку валентинку. На роботі він її знайшов і написав мені смс із вітанням. Я розвісила по кімнаті кульки-серця, роздрукувала наші фото, прикрасила кімнату, приготувала романтичну вечерю.

Вранці чоловік прийшов, вручив малу валентинку і вмостився за комп’ютер. Навіть не одразу помітив кульки та фотографії. Це мене трохи образило і засмутило. Хтось запитає, у чому проблема? Я відповім.

Ми вже два роки разом, а романтики маємо нуль. Для чоловіка дарувати квіти, а тим більше подарунки, це розділ фантастики. Посудіть самі, на мій день народження, коли ми ще тільки зустрічалися, я не отримала нічого, крім усних привітань.

Хоча святкували ми його удвох. Правда наступного дня він запропонував сплатити скромні посиденьки з колегами, але я відмовилася, явно не такого я чекала.

Перед цим був його день народження, я довго обирала подарунок, красиво пакувала, витратила весь свій аванс. Рік тому на 14 лютого я теж отримала лише валентинку, тоді я сильно образилася, адже для нього був приготовлений романтичний сюрприз.

Посварилися ми тоді сильно, бо 17 лютого ми мали річницю стосунків, про яку він і не згадав, хоча я неодноразово нагадувала. І так уже два роки на кожне свято, прикладів ще купа.

В іншому він надійний, дбайливий, вірний – ідеальний чоловік. Мені дуже прикро, що я недостойна навіть маленької трояндочки. Мені всього 35 років і я хочу почувати себе коханою жінкою.

Заробляє він добре, букет квітів та коробка цукерок нас не розорять. Прикро дивитися, як подруги вихваляються букетами, подарунками, прикрасами, а я про це і мріяти не можу. Якось спитала його, чому він не дарує мені квіти.

Він відповів: «навіщо, якщо ми вже одружені». Чоловіки, ви дійсно думаєте, що квіти для коханої це безглузде витрачання грошей? В іншому у нас прекрасні стосунки, я розумію, що це не трагедія і через це не розлучаються.

Але що робити? Терпіти все життя таку поведінку? Як донести до нього, що це для мене важливо? Справа не в меркантильності. Так, я можу все сама собі купити, мені не треба діаманти, але так хочеться хоча б букет на свято

You cannot copy content of this page