Раптом зникли сережки, золоті з бірюзою, подарунок батьків на закінчення школи…

В сім’ї сталася прикра ситуація. Останнім часом все частіше і частіше щось зникало. І це вже починало дратувати. То гроші кудись зникнуть, то дрібні речі. Суми незначні, та й такі речі, які можуть просто загубитися. Дрібниці, звісно, ​​але неприємно! І незрозуміло…

Людей у ​​квартирі живе четверо: батьки та двоє дітей, дочка – студентка, син – старшокласник. Є ще старший син, уже одружений, живе окремо, але до батьків заходить часто, і ключ від їхньої квартири має. Звичайно, коли зникали якісь дрібниці, ніхто уваги на те не звертав.

Просто раз у раз звучало: «Мам, ти не бачила… Ксюша, ти не брала… Коля, а куди ти поклав… Надя, знову ти забула!”. Так, у цьому нічого не було дивного, але в результаті в сім’ї з’явилися образи. Ображалася насамперед Надія Сергіївна, бо грошима завідувала вона і всі питання стосувалися її.

І тут раптом – синові на обід не залишила, дочці на проїзд, чоловікові теж… Це при тому, що вона все чітко підраховувала та розподіляла. І, звичайно, ніхто нічого не брав і ніхто нічого не бачив. А це вже образливіше, ніж пропажа, припустимо, рукавичок чи якогось шарфика.

Раптом зникли сережки, золоті з бірюзою, подарунок батьків на закінчення школи… І Ксюша чудово пам’ятала, як вона їх зняла та поклала у сервант, і Микола Андрійович це пам’ятав! А тепер, де вони? Немає! Ксюша про всяк випадок обшукала і свою кімнату, і інші місця, і в результаті розплакалася.

Їй так шкода було сережок, гарні ж, та й пам’ятний подарунок… Тут уже на витівки будь-яких барабашок не спишеш, явно хтось свій, хто таким чином “гріє руки”. Увечері, коли діти вже розійшлися по кімнатах, батьки почали радитись, що робити.

На деякий час запанувала тиша: нічого не пропадало, ніхто ні про що не питав. Зайшов Дмитро просто побалакати. Повідомив, що все в нього добре, жодних проблем, зокрема й матеріальних, випив чай ​​і пішов, а ще за кілька днів зникли гроші, які Надія Сергіївна приготувала на квартиру та продукти.

Сума досить суттєва для їхньої родини! Ось тут Надія і Микола і вирішили, що настав час ставити камеру! Все зробили нишком, щоб діти не знали. Не те, щоб вони підозрювали власних дітей, але ж чужих у квартирі теж не було. Вже грішним ділом і на невістку подумали.

Камера була куплена, встановлена. Нічого не пропадало, все було тихо… А згодом Микола Андрійович отримав зарплату. Максим із Ксюшею про це знали: син почав канючити, що йому потрібна нова комп’ютерна гра, донька — нагадувати, що в неї зникли сережки.

Але головне було — Дімі натякнути, що в будинку є гроші. Надія Сергіївна у телефонній розмові поскаржилася, що от гроші є, а діти знову щось просять. Через день гроші, покладені на звичайне місце в комод, зникли… Не всі, половина… Невже совість прокинулася… Увечері подружжя вирішило подивитися, що записала камера.

Надія Сергіївна подумки молила, щоб це була невістка, а не її діти. Це виявилася не Галина… Домашнім злодієм була донечка Ксюша! Їхня Ксенія — рожеві щічки, ясні очі — підійшла до комода, дістала з ящика гроші… Батьки, переглянувши відео, сиділи, не дивлячись один на одного.

Покликали дочку та показали їй відео. Були сльози, виправдання, пояснення, а потім і звинувачення на адресу батьків, що ті не дають їй стільки грошей, скільки їй потрібно. Гроші Ксюша, звичайно, повернула, — ті, що ще залишились.

Сережки, як виявилося, просто сховала, сподіваючись, що батьки куплять ще одні. Пообіцяла, що більше ніколи, ні за що… І життя, як не дивно, стало таким самим, як раніше! Нічого в будинку більше не пропадало та все ж таки осад залишився. І сумна звичка – тримати гроші та цінності під замком.

You cannot copy content of this page