З дитинства Настя дивувалася, чому дорослі ставлять безглузді питання. Перший і найдурніший озвучила надміру захоплена мамина подруга, зворушливо розглядаючи трирічну Настю. А кого Настюша більше любить: тата чи маму?
У відповідь крихітка зробила великі очі, труснула рудими кісками і поблажливо промовила: «Брата Славу». Ефект дещо змастила підла літера р, на той момент не освоєна Настею, але сенс уловили всі, навіть нерозумна тітка. Важливіше за старшого брата для Насті не було нікого.
Вже в школі вона дізналася, що не всі старші брати поводяться як Слава. Хіба кажуть сестрі: «Відстань»? Як це методично і послідовно руйнувати вежу з кубиків, яку щоразу відновлює молодша сестриця? А потиличник, тишком відважений старшим, поки батьки не бачать? Так не буває!
Тільки не з Настею. Отже, він унікальний, неповторний старший брат. Найкращий на всьому білому світі. Довгий час вона вірила, що Слава знає відповіді на запитання. Чому тато не дозволяє взяти кошеня?
Папа відповідає за нашу сім’ю. Раптом кошеня виросте і виявиться левом чи тигром? Тоді мама злякається та пересолить суп. І що ми тоді робитимемо? їсти печиво із пряниками! радісно підстрибувала п’ятирічна сестричка. Слава посміхався і знизував плечима.
А чому щовечора ворони збираються в зграю та літають? І кричать тривожно? Вони кудись поспішають? Звичайно, адже їм настав час відлітати на південь. Щодня? А як вони тоді встигають повернутись? Першокласниця Настя вимагала пояснень. Вранці ж ворони знову тут!
Це інші ворони, стримуючи усмішку, терпляче пояснював брат. Наше місто для когось теж південь. Так вони й літають, поступово огинаючи Землю. Ти ж знаєш, що земля кругла? Настя поважно кивала. Ось і виходить кругообіг ворон у природі, розповідав Слава.
Тільки у школі не розповідай, бо не зрозуміють. Згодом Настя розібралася і з воронами, і з Місяцем, і з іншими фантазіями брата, але не образилася і запитувати не припинила. Подумаєш, неправда! Натомість цікаво. І потім Слава з серйозним виглядом стверджував, що на світі є дива.
Чому б не повірити? «Я не встигла вивчити фізику, – пізно ввечері скаржилася Настя, – ці страшні формули зовсім не лізуть в голову!» Слава, може, мене завтра не спитають? «Ех ти, ледащо, – хитав головою брат, дев’ятий клас, а в голову не лізе! Гаразд, йди спати. Не спитають.
Наступного дня вчителька влаштовувала тотальне опитування та прикрашала журнал десятком двійок, але Настю не чіпала. «Подружка вечірку збирає, мене кличе. Маринка піде, а я сумніваюся, бо не всі присутині мені подобаються. Як думаєш, Славе?», – питала Настя.
«Не треба, – хмурився Слава, відволікаючись від курсової. – Слухай, я не мама і не буду про береги честь замолоду і таке інше, але краще не варто, правда». Потім Настя з жахом дивилася на погано замазаний синець на обличчі Маринки і соромилася свого полегшення, бо вона-то не пішла!
Маринка замороженим голосом пояснювала, що ненароком ударилася об двері, і ухилялася від розпитувань. Незабаром вона перестала ходити до школи, а потім взагалі переїхала в інше місто. Настя давно звикла, що брат не помиляється.
Однак через кілька років їй вперше стало все одно на думку Слави, або їй так здавалося. Настя закохалася. «Я тебе не питаю, не питаю!» – майже кричала вона. Слава не обертався, напружено дивлячись у конспект. Батьків Настя попередила, що готуватиметься до заліку у Ленки, там і заночує.
«Я вже студентка, я доросла! Чому ти мовчиш?» – кричала Настя. «Ти ж мене не питаєш», – тихо відповів брат. «Ти випромінюєш несхвалення мовчки! Усією спиною!» – не заспокоювалась студентка. «Я до диплома готуюся, Насте. І ти вже доросла, сама сказала», – так само спокійно відповів Слава.
«Не бреши, ні до чого ти зараз не готуєшся! Чому Андрій тобі так не подобається?» – зі сльозами на осах питала дівчина. «Ти все одно не повіриш мені, – зітхнув Слава. Чи не зараз. Іноді шишки треба набивати самостійно. Мені дуже шкода, сестричка».
Запаморочливий роман з Андрієм тривав рік і, з погляду Насті, ось-ось мав завершитися весіллям, але коханий не поспішав із пропозицією руки та серця, а потім виявилося, що подруга Оленка при надії. Андрій знизав плечима, байдуже сказав: «Так вийшло», і одружився з Оленкою.
Висока посада майбутнього тестя стала приємним бонусом, а може, була основною метою нареченого. Настя сяк-так здала сесію і міцно засіла вдома, практично не встаючи з дивана і не реагуючи ні на кого, крім брата. «Я більше не хочу нікому вірити. І не буду», – байдужим тоном говорила Настя.
На це брат лише з посмішкою відповів, що це не правда. «Неправда. А чому тоді не маєш дівчини? Куди поділася ця, ну Іра, так? Симпатична. Начебто у вас все добре було. Як у мене Настя, – закусила губу, стримуючи сльози. – Теж втекла?» – тихо запитала сестра.
«Ніхто не втік. Просто розійшлися. Найкращий вихід для нас обох, я точно знаю», – з посмішкою відповів Слава. «Не розумію, та й чорт із ним. Просто вірю тобі, як звикла», – так само тихо відповіла Настя. Вона шморгнула носом і посміхнулася.
«Тільки тобі й віритиму, гаразд? Пам’ятаєш, як ти мені про ворон розповідав у дитинстві? Навколосвітні ворони! Смішно», – вже посміхаючись нагадала Настя. «Звісно пам’ятаю! Але я не згоден, сестричка. Має бути ще хтось, кому ти повіриш. Обов’язково», – впевнено промовив Слава.
«Ромка хороший», – Настя ще раз уткнулася носом у букет півонії і дбайливо поставила вазу на підвіконня. «Ось відстріляюся з дипломом, і одружуватимемося. Ти ж прийдеш на весілля? Дурне питання. Куди ти дінешся, Славко! Чого мовчиш? Тільки не кажи, що Ромка не подобається!»
«Я дуже радий за тебе, Насте, слово честі! Все буде гаразд», – трохи з сумом відповів брат. «Стривай, а що за прихований смуток у голосі? Чи мені здається? Що, шкода сестричку заміж віддавати?» – не вгамовувалася Настя. «Тобі здається», – кинув, не обертаючись, брат.
«Брат.? Ну, дивись у мене! Щоб на кінець липня жодних планів! Поведеш мене до вівтаря, як у кіно», – сміялася Настя, змушуючи брата пообіцяти, що не будуватиме ніяких планів на кінець липня. «Він казав, що не має планів. На кінець липня! Нема планів!» – задихаючись від сліз, хрипіла Настя.
Ромка обіймав її, тихенько гладив по голові і ненавидів себе за те, що не може допомогти. Ну, як тут допоможеш? Улюблений брат нареченої пішов з життя за два тижні до весілля! Ніхто не винний. Але як же боляче! Він же знав, він усе знав наперед! Він казав, що має бути ще хтось!
Кому тепер вірити? Як без нього жити? Рома розповів, як місяць тому Слава говорив з ним та взяв обіцянку, що він Настю ніколи не скривдить. На перила балкона присіла велика ворона. Розправила крила, оглушливо каркнула і злетіла в небо. «Лети на південь», – прошепотіла Настя…
