Зі своїм майбутнім чоловіком я познайомилася ще у підлітковому віці. Він був мрією, ідеальним в всіх сенсах. Коли він побачив мене вперше, то ледь слово міг сказати. Все, як у казці, кохання з першого погляду. Якби ж тоді я знала правду.
З того дня ми були разом, а результатом нашого кохання став наш син, який вже має йти у школу. Коханий завжди був мовчазний та багато працював, а постійні відрядження вже починали потроху дратувати. Але це його робота, йому подобається, гроші пристойні, а я можу потерпіти.
Нещодавно він сказав, що відрядження тепер будуть щомісячними та ще й цілим тижнями. Я звичайно дуже засмутилася, але знаку не подати. Розбираючи валізу коханого, я знайшла там незнайомий мобільний. Коли екран засвітився, то я побачила власне обличчя тільки з іншою зачіскою та й одягу такого в мене ніколи не було. Я відкрила фото на телефоні і обімліла – там були знімки коханого в обіймах незнайомки, яка була копією мене. На фото ще й була маленька дівчинка.
Чоловік одразу зізнався, що зраджує. Виявилося, що ця дівчина – його перше кохання. Але він переїхав до іншого міста, через що розлучився з нею, але зустрів мене – копію свого кохання. Одного раз він на кілька днів поїхав до рідного міста, де знову зустрів своє перше кохання. Після цього він жив на два міста, на дві сім’ї. Він благав мене не йти від нього, бо він кохає нас обох. Але як я могла залишатися з ним? Як можна так жити далі?
