Свекруха відразу відмовилася від спадщини на користь дітей, тим більше, що вона звикла жити в місті. А наші чоловіки об’єднали сили, щоб укріпити фундамент та полагодити дах. На це знадобилося чимало грошей.
Після того як ми перестали утеплювати будинок, Віка відмовилася вкладати кошти в цю “хатинку на курячих ніжках”, а її чоловік тільки руками розвів. На цьому наше сумісне будівництво закінчилося.
Ми з Олегом збиралися жити в цьому будинку, тож продовжили робити ремонт у своїй частині будинку. Ми зробили ремонт у санвузлі, утеплили підлогу та оновили косметичний ремонт.
Незважаючи на те, що ми влізли по вуха в борги, ремонт вдалося завершити за 4 роки. Ми приїжджали на будівництво кожні вихідні, іноді після роботи ввечері і нарешті досягли своєї мети. Цього року ми вже переїхали до нового житла.
А сестра Олега жила у місті із сім’єю. Вона щоліта відпочивала за кордоном і жила приспівуючи, закинувши свою частину будинку. Вона ніколи не цікавилася тим, як у нас справи та як просувається ремонт.
А потім вона народила дитину та пішла в декрет. У чотирьох стінах їй було тісно, і Віка згадала про свою частину будинку, з якого будь-якої миті можна вийти на свіже повітря і погуляти у лісі.
За ці роки її житло відсиріло і стало непридатним для життя. Коли вона з’явилася з валізами, то не очікувала, що умов для життя в хаті немає. Вона попросила пустити її до нас на тиждень. Довелося пустити. І тут я зрозуміла, що зробила велику помилку.
Дитина Вікі носиться по всьому будинку з криками, а я працюю віддалено. Через пару днів цього божевілля я не витримала і поїхала на якийсь час до подруги. А потім затрималася на місяць, бо мамі треба було допомогти. Про сестру чоловіка я й забула, думала, що приїду до порожнього будинку і відпочину. Як же я здивувалася, коли зустріла її вдома!
Вона і не починала ремонтувати своє житло. У мене в будинку вона поводилася по-господарськи, готувала щось, розкидала свої речі. Я відразу спитала, коли вона збирається з’їжджати. А Віка мені заявила, що має маленьку дитину, і з’їжджати їй нікуди. Тоді я запропонувала відвезти її до міста, але Віка не хотіла їхати: “Це мій будинок, зрештою”. Але я їй нагадала, що її будинок через стіну, хай там живе.
Тоді Віка почала благати Олега, щоб він дозволив їй залишитися. Але він теж був проти. Тоді Віка поїхала, але зі своєю родиною та друзями вона почала приїжджати сюди зрідка та влаштовувати вечірки. Зараз ми будуємо паркан, щоб повністю відгородитись від сестри.
