Із родичами в мене завжди стосунки складалися не дуже. Я ніби жила в іншій родині, і мене просто підкинули. Пояснити це інакше просто не можу. Загалом, батьки виховували мене в класичному стилі, бо що скажуть люди.
Я жила, постійно думаючи про те, що роблю щось неправильно, не так, як того хоче мама. Тому я з самого дитинства мріяла про те, щоб стати дорослою, вийти заміж і нарешті виїхати з рідного дому.
Благо виїхати мені вдалося раніше. Я вступила до столичного вишу і почала жити в гуртожитку. Тоді-то у мене почалося справжнє життя! Я ні в чому собі не відмовляла, але встигала добре вчитися.
Я розуміла, що в майбутньому зможу покластися лише на себе одну. На останньому курсі університету я зустріла чоловіка своєї мрії. Він був на кілька років мене старшим, але вже точно знав, чого хоче від майбутнього.
Через півроку стосунків він зробив мені пропозицію. Я не хотіла пишного весілля, бо розуміла, що доведеться кликати всіх своїх родичів, а їх у мене тьма тьмуща! Обійшлися скромним застіллям у ресторані.
Чоловік був не проти і прислухався до моїх бажань, але навіть у такому форматі не обійшлося без курйозів. Моя сестра так сильно напилася, що влаштувала справжній дебош. Чоловік давно її кинув, і вона виховує доньку.
Вона завжди мені заздрила, а тепер, коли в мене з’явився коханий, заздрість почала литися через край. Ось і вийшло те, що вийшло. Мій чоловік жив в орендованій квартирі. І коли ми одружилися, я переїхала до нього.
Але ми вирішили, що потрібно відкладати гроші на власне житло. Я завжди мріяла про своє затишне гніздечко! Через кілька років нам вдалося внести перший внесок за нашу крихітку. Новосілля я влаштовувати не хотіла.
Та й узагалі було б добре, щоб про нашу нову квартиру ніхто з родичів не чув. Про житло знала тільки моя мама, але й це було помилкою! Вона розповіла про це абсолютно всім. Причому навіть адресу сказала.
Ми протягом місяця приймали гостей. Усім хотілося подивитися, як же там я в столиці влаштувалася, як живу. На балконі утворився цілий склад непотрібних подарунків на так зване новосілля.
Кожного гостя доводилося пригощати. Я так втомилася готувати, що в якийсь момент ми почали замовляти доставку готової їжі. Але все це були дрібниці порівняно з тим, що викинула моя нахабна сестра.
Вона завалилася до нас разом із донькою та валізою. Каже, що буде з нами жити тепер, а я маю її з донькою прописати, щоб вона роботу знайшла, а донька – школу. У мене давно були підозри, що в неї проблеми з головою.
Але таке вже просто ні в які ворота не лізе! Сестра влаштувала справжній цирк. Почала тиснути на жалість, мовляв, не виставимо ж ми за двері родичів, ще й дитину, але в мене розмова була коротка.
Я сказала, що жити з нею не збираюся. І вже тим більше ніхто не буде її прописувати в цій квартирі. Затишного сімейного вечора не вийшло! Ми з чоловіком попросили її піти якомога швидше.
Опинившись у тамбурі, вона ще довго кричала всяку гидоту про мене. Я навіть думала викликати поліцію, якщо чесно, але потім вона все ж пішла. Наступного дня мені зателефонувала мати і заявила, що я погано вчинила.
Мовляв, нехай я більше не розраховую на допомогу сім’ї, тому що тепер у мене її немає. Ось так відразу я позбулася всіх проблем. Хіба не чудово? Навіщо мені такі родичі, які вилазять на голову?
