– Не жирно тобі буде, смажена картопля о десятій вечора? – запитала Марина.
– А ти про здоров’я моє турбуєшся чи тобі ліньки? – поцікавився Василь.
– Взагалі, про здоров’я, але й лінь, звісно, – відповіла Марина. – Я втомилася, якщо ти не в курсі!
– Від чого ти втомилася? – обурився Василь. – З роботи приходиш на дві години раніше за мене!
А вдома в нас не каменоломня й не плантації! Від чого це ти так втомилася, що не можеш чоловікові картоплі посмажити?
– Почекай-почекай, – Марина насупилася. – Ти хочеш сказати, що я нероба?
– Не хочу, а кажу прямим текстом! – впевнено відповів Василь. – Спочатку вигадуєш усілякі домашні справи, потім кажеш, що все переробила.
Через це страшенно втомилася, хоча взагалі незрозуміло, чим зайнята була. А потім відмовляєш мені, посилаючись на цю міфічну втому! Зараз картоплю смажити відмовляєшся, вчора чай мені принести не захотіла, а вечорами тобі чоловікові води подати важко! А може, це останнє прохання! Ну, про склянку води!
– Якщо останнє, то я зараз принесу, – пробурчала Марина.
– Дякую, зараз я хочу смаженої картоплі! – ображено промовив Василь. – Ось я і кажу, що ти нічого не робиш, а тільки й умієш говорити, що ти втомилася! Ось, від чого? Від чого?
Марина трохи розгубилася. Будь-яка жінка знає, від чого за день вона під собою ніг не відчуває. Але як це чоловікові пояснити?
Марина задумалася, намагаючись побудувати фразу максимально логічно, щоб до чоловіка дійшло одразу. Ну, і в перерахуваннях би не заплутатися.
А Василь, бачачи замішання дружини, вирішив викинути, на його думку, ще один козир.
– І мені взагалі незрозуміло, як ти витрачаєш гроші! Бюджетом розпоряджаєшся ти, а на щось корисне і потрібне завжди грошей немає!
– Слухай, ти голодуєш чи тобі вдягнути нічого? – вигукнула Марина.
– Із цим, Слава Богу, поки що все нормально, – промовив Василь. – Але як довго це триватиме? Я от не впевнений, що ти гроші витрачаєш раціонально!
– А наведи парочку прикладів! – зажадала Марина, відчуваючи, що вулкан усередині почав готуватися до виверження.
– Чого далеко ходити? – Василь розвів руками. – Минулого тижня я тобі кажу, треба в машину нові диски купити.
А ти, навіть не задумалася і сказала, що грошей немає! От і питається, а де гроші? У нас-то дві хороші зарплати!
– Так і дітей у нас двоє! – зауважила Марина. – Маленькі такі люди! Бігають тут! Діти! Імена нагадати чи сам згадаєш?
– Пам’ятаю я, – Василь розгубився. – Рома й Оля.
– Уже добре! – сказала Марина. – Діти, навіть маленькі, вимагають зовсім не маленьких грошей! Та й ти дешеву ковбасу їсти відмовляєшся! Ось тобі відповідь, де гроші!
– Отже, так! Я вимагаю звіту про кожну витрачену гривню! – важливо заявив Василь.
– Он як, ти вимагаєш!
Виверження вулкана сталося. Добре, що Марина не була істеричкою, тому не вилилося це саме виверження в безглузді крики і гучні докази своєї правоти на тлі образ і принижень чоловіка.
За будь-якого розкладу – це нерозумно.
А у Марини, при цьому самому виверженні, мізки почали працювати на тисячу відсотків. І вона придумала, як чоловіка виховати.
Вона різко піднялася з дивана, де відпочивала, принесла свій гаманець:
– Ось твоя зарплатна карта, ось моя зарплатна карта! – два пластмасових прямокутники лягли на стіл. – Тепер у нас ти відповідаєш за сімейний бюджет!
Комунальні платежі, харчування, одяг, розваги та всі інші покупки по господарству! А щоб ти нічого не упустив, то господарством із цього моменту теж займаєшся ти!
За твоїми словами, у нас тут не каменоломня і не плантації! Впораєшся! А я, як до цього ти, буду приходити з роботи, і падати без сил!
Максимум, на що я можу піти, це сходити в магазин зі списком, який ти мені напишеш!
– Ой! Налякала! – скривився Василь.
– Уперед і з піснею! – Марина посміхнулася.
– Мамо! – у кімнату вбіг син Роман. – Мамо, а що завтра до школи вдягнути?
– Це до тата! – Марина ще раз посміхнулася чоловікові. – Він тепер замість мами вирішуватиме всі ваші питання!
– О! – вигукнув Василь. – Зараз все вирішимо! – очі його грайливо засяяли.
– Білий верх, чорний низ, – зауважила Марина. – Хоча, сам розбирайся! Якщо що, їх просто не пустять до гімназії, і тобі доведеться відпрошуватися з роботи, щоб їх переодягнути! Але це вже твої проблеми!
Чоловіки мають туманне уявлення, чим жінка зайнята вдома. Особливо сліпі в цьому питанні ті, кого дуже сильно любила мама, а потім так само сильно любила дружина.
Для багатьох чоловіків наявність чистого одягу, готової та смачної їжі, чистота у квартирі та порядок у речах є чимось само собою зрозумілим.
Тобто, воно є, воно завжди так буде. А звідки воно з’явилося…
І тому ті ж самі чоловіки починають сумніватися, а чим же зайнята дружина, якщо щовечора в неї ні на що сил немає? Може, вона дурницями якимись займається? Так це треба припинити!
А коли такі чоловіки збираються разом і починають обговорювати, що їхні дружини байдикують у той час, коли вони, глави сімей і добувачі в домі, працюють до сьомого поту, з’являються претензії всесвітнього масштабу, які чоловіки потім несуть до сім’ї. А це породжує скандали, сварки, розлучення…
Василь мав задоволення спілкуватися в колі саме таких друзів. Підібралася компанія чоловіків, яких їхні дружини дуже сильно любили.
Слово за слово. І ось вони, вже обурюючись і розмахуючи шашкою, мчать у свої сім’ї, щоб припинити неподобства і приструнити ледачих дружин!
Ох, якби ще люблячі матері не лізли зі своїми порадами!
– Синку, та бути такого не може, щоб вона втомлювалася! – вигукувала Наталія Сергіївна. – Для жінки найбільше щастя за чоловіком і дітьми доглядати!
А коли бачиш, що вони ситі, охайні, та навколо все чисто – це ж бальзам на серце! Яка тут може бути втома за такого щастя?
– Ось і я кажу, мамо! – піддакував Василь. – Ми ж не в приватному будинку живемо, щоб там працювати з ранку до ночі! Та й техніки повний будинок!
Пилосос, пральна і посудомийна машинки! Мультиварка, пароварка, кухонний комбайн, духова шафа. Хлібопічка і та є! Кавоварка, блендер, міксер, м’ясорубка електрична!
Ходи по дому, кнопки натискай і все в тебе буде! А я ж ще робот-пилосос купив! Він взагалі сам їздить і пил збирає!
– Розбалував ти її, синку! Ох, і розбалував! – хитала головою Наталія Сергіївна. – Якщо вже їй при всій цій техніці важко, то я навіть не знаю, як би вона раніше жила?
– Мені з нею сваритися-то не дуже хочеться, але залишати це в такому вигляді не можна! – вимовив Василь. – Уявляєш, води попросив принести! Усього лише! Ну, я вже ліг, а вона ще носилася, наче таксі безплатне.
Так вона мені крикнула, мовляв, сходи сам, я зайнята! А ось чим вона зайнята? Я одне зрозумів, видимість вона створює бурхливої діяльності! А як я щось прошу, так вона, або зайнята, або втомилася!
– А ти, синку, на неї одразу не кричи! – порадила Наталія Сергіївна. – Почни спокійно. Що ж це за дружина така, що чоловікові догодити не може!
Натякни, що нормальні дружини так не чинять! А якщо впиратися почне, пригрози, що жінок-то повно! І знайти нормальну – не така вже й проблема!
Василь отримав слушну пораду. На його погляд. Почав уже продумувати, як він із дружиною розмовлятиме. А коли виходив із квартири батьків, Василя на порозі перехопив батько. І тихо так, на саме вухо промовив:
– Синку, не роби, як мати сказала! Марина в тебе розумна! А у всіх жінок ще й хитрість є!
І якщо вона вирішить на тобі відігратися, добре тобі не буде точно! Не попереджаю навіть, а по-хорошому прошу! Краще не чіпай ти Марину. І не доводь до гучних рішень!
Думки і поради матері більше припали Василю до душі, тому пораду батька він проігнорував. А потім, коли Марина передала кермо влади Василю, не раз згадував і картав себе, що не послухався.
Марина була хорошою господинею, тож Василь протримався на її запасах цілих два дні. А потім у холодильнику закінчилася їжа, у шафах чистий одяг, та й по підлозі почали перекочуватися брили пилу, коли відчинялася кватирка.
Марина, як і казала, поступилася всією ініціативою чоловікові. А у Василя почалися проблеми.
Як виявилося, без списку від дружини взагалі незрозуміло було, що потрібно купити в магазині. А власної фантазії не вистачило ні на що більше, як ковбаса, сир, хліб і пельмені.
Дякуючи Богу, що в гаманці залишився попередній список, що Марина писала. Василь, коли закупився продуктами, цей самий список заламінував і вклав у паспорт.
– Це не шахрайство, – виправдовував він себе. – Це виверт! Лайф, як то кажуть, хак!
Друга складність наздогнала його на кухні.
Готувати Василь вмів. Ні, до кулінарних шедеврів йому було далеко, але приготувати їстівно і смачно він міг. А вся кухонна техніка не була чимось вкрай складним.
Але на приготування супу, тушкованої картоплі з м’ясом, овочевого салату і вишневого компоту він витратив чотири години!
– Добре, що я прання відразу поставив, – чухав він потилицю. – Зараз розвісимо і можна приступати до прибирання!
Але тільки на розвішування він потратив сорок хвилин.
– Чому не роблять одноразову постільну білизну? – бурчав він собі під ніс, борючись із простирадлами та підковдрами. – Це руки треба мати по два метри, щоб хоч якось рівно це повісити!
Треба буде сушильну машину для білизни купити! Маринка просила, а я грошей пошкодував!
Прибирання теж викликало питання.
Робот-пилосос. Скільки не катався, нормально прибрати не міг. Ні, з лінолеуму він змітав усе, а з килимками геть спілкуватися відмовлявся. Повідомляв, що знайдено нездоланну перешкоду і спокійно об’їжджав, якщо це було можливо.
– Начхати! – вигукнув Василь. – Не тобою єдиним чистота дається!
Взяв інший пилосос, з яким треба було ходити самому. Але й тут коса знайшла на камінь. Плінтуси, як ту ручку не викручуй, він від пилу не очищав, а про кути й говорити було нічого.
– Ось для чого ти потрібен! – з розумінням сказав Василь, беручи в руки звичайнісінький віник.
Вологе прибирання було царствено залишено на завтра.
Годинник пробив одинадцяту годину вечора.
– Тату, допоможи нам з уроками! Мама завжди перевіряла! – попросив Рома.
До о пів на другу Василь розбирався в тонкощах навчального процесу сина і дочки. І погано було те, що донька навчалася в другому класі, а син у шостому.
А о другій годині ночі, коли діти вже лягли, Рома сказав:
– Нам це, треба форму попрасувати! Ми ж охайними маємо бути в гімназії!
Василь подивився на сина важким поглядом, сказав:
– Спіть! Зараз попрасую!
До четвертої ранку він займався прасуванням. Маленький одяг, втома, що накопичилася, пізня ніч. Тільки тому він провозився так довго. І це тільки дитячий одяг. Своє і Маринине він залишив на завтра.
– Яке, до біса, завтра? – запитав він у себе. – Це ж уже сьогодні! – а коли побачив час: – Ось же! Спати залишилося дві години!
За два тижні Василь, абияк зміг раціоналізувати всю діяльність. Тобто, не влаштовував дні відпочинку, як на самому початку, а щодня щось робив. І все одно раніше другої години ночі лягти не виходило.
Але остаточно його добило те, що до зарплати залишалося ще десять днів, а гроші закінчилися… Ось цьому Василь здивувався так, що ледве свідомості не позбувся.
І це він ще не замовив сушильну машину і диски поки що вирішив відкласти.
Сів на кухні за стіл і в цілковитій самоті став розмірковувати, а куди, власне, гроші поділися.
– А нічого ж, окрім найнеобхіднішого я не купував! І навіть розважатися не ходили! – пояснював батькам Василь, просячи в борг, щоб до зарплати дожити.
– Синку, тато зніме з картки гроші, і ми дамо! Не в борг, а так! – із жалістю в голосі говорила Наталія Сергіївна. – Ти мені скажи, а що з тобою сталося? Схуд так, що весь одяг на тобі висить, синці під очима, та й весь ти якийсь змучений!
– А це він дружину-неробу замінив! – з усмішкою вимовив Григорій Євгенович. – Ось від її неробства він і схуд з усіма наслідками!
Чоловік відкрив гаманець, дістав десять тисяч і вручив синові:
– На! Подарунок! Або ні! – він розсміявся. – Це плата твоїй дружині за наші прогалини у вихованні!
– З колін встань, – спокійно промовила Марина. – А за квіти дякую!
– Мариночко, я був такий неправий! Вибач, будь ласка! Ніколи ти ледаркою не була! І бюджетом ти правильно розпоряджалася! Можна, щоб усе було так, як до того…
– А мені сподобалося! – Марина завела погляд до стелі. – З роботи прийшла, на диванчик із серіальчиком! Потім смачна вечеря і спиш собі спокійно! Ні проблем, ні турбот! Краса, та й годі!
– Мариночка! – мало не плачучи стогнав Василь. – Будь ласка! Я скоро так не зможу!
– А я ж могла, коли все це на мені було? – вона пильно подивилася на чоловіка. – А ти мене ще питав, від чого я так втомилася! Ось від цього всього! Тепер-то тобі зрозуміло?
– Усе зрозумів, усе усвідомив! Каюся!
– Ні, любий! Каятися ти в іншому місці будеш! А тепер у нас домашні турботи навпіл будуть! І не дай Боже, ти почнеш ухилятися!
– Ні-ні-ні! – замотав головою Василь. – Навпіл – це дуже добре! Навпіл – це взагалі чудово! Тільки бюджет ти веди, добре? А то гроші ці діваються постійно кудись…
Будь-яка справа здається легкою, поки на себе не приміряєш. А Василь відтоді став ще кращим чоловіком і батьком. Бачачи такі зміни, Марина задумалася:
– Може, курси відкрити з перевиховання чоловіків? А то скількох жінок безпідставно неробами називають?
До курсів вона так і не дійшла, а своїм досвідом поділилася!Спеціально для сайту Stories
