Ми разом чотири роки і останнім часом дуже часто сваримося, тому що він постійно критикує мене, чимось вічно незадоволений. А ще він любить випити. Коли вип’є, краще йому не перечити.
Якщо я йому відмовлю або скажу, що-небудь не так, він вважає нормальним розпустити руки. Бували синці. Одного разу він мене так вдарив, що іскри з очей посипалися. Я дуже злякалася, на щастя, все обійшлося.
Він не спілкується в соцмережах з іншими дівчатами, колишніх на горизонті не видно. Начебто вірний мені. Раніше він мене ревнував до кожного стовпа, а зараз сцени ревнощів трапляються дуже рідко.
Тепер більше я його ревную, через дрібниці, але скандалів не закочую, все переживаю в собі. Висновок у мене напрошується такий: я його не влаштовую. Але в чому?
Начебто він, як і раніше, мене цілує й обіймає, ніби я востаннє з ним поруч. Так, я дуже вразлива, ревнива тощо. Не сперечаюся. Просто до нього в мене був сумний досвід, коли в мене забрали хлопця.
З того моменту в мені прокинулася власниця – він мій і тільки мій. Про себе розповім трохи, щоб уявляли всю картину. Я шатенка. Фігура не занедбана, але підтягнути потрібно.
Іноді займаюся фітнесом у спортивних центрах, іноді сама вдома. Він не скаржиться на фігуру, але й не приховує, що потрібно тут підтягнути і тут прибрати. Навчаюся на заочному, працюю в офісі.
Виглядаю охайно – манікюр-педикюр і всі справи. Коли сваримося, я стільки нового про себе дізнаюся, що просто в шоці. Він каже, що кохає мене, але я йому вже не вірю. Один раз пішла від нього через побої.
Але ми знову разом і побої тривають. Щоразу кажу собі, що якщо він ще раз підніме на мене руку, то я піду. І щоразу його виправдовую, відкладаю наш розрив. Щоразу все повторюється заново.
Просила його відпустити мене, він ні в яку, каже, що любить і не зможе без мене. Єдиний вихід розійтися, сказати йому, що я зрадила, але тоді вже точно ніс буде зламаний і синці нічим не приховати. Точніше, він мене просто вб’є.
Я боюся йому сказати, що нібито зрадила, напевно, тому досі з ним не розлучилися. Я його дуже люблю, але жити так далі не зможу. Це постійні нерви, докори, сльози, стримування емоцій тощо.
Навіть не знаю з приводу чого просити поради. Чи кохає він мене? Чи потрібна я йому? Як мені з ним розійтися? Як набратися сміливості? Як захиститися? Як його розлюбити? Що мені робити?
