Тимофій щиро вважав, що в житті йому пощастило.
Він ніколи не бачив свою матір, але, коли йому було два роки, його батько, Марк Сергійович, одружився з Іриною Володимирівною.
Вона оточила пасинка такою турботою і любов’ю, що з малих років він кликав її мамою і просто обожнював.
З цієї причини Тимофій і не став допитуватися у батька, хто його біологічна мати – задовольнився скупою відповіддю, що вона давно пішла з життя.
З’ясовувати подробиці він вважав зрадою по відношенню до Ірини Володимирівни.
Тимофію було шість років, коли на світ з’явився його брат Арсеній. Мати примудрялася ділити порівну свою любов між ними, нікого не виділяла.
Вона звільнилася з фабрики, де працювала швачкою, і виконувала вдома разові замовлення, присвятивши себе турботі про своїх “хлопчиків”.
– Усі рівні, як на підбір, – усміхалася Ірина Володимирівна, з любов’ю дивлячись на них, таких схожих один на одного, як під копірку.
Усі – високі, збиті, темноволосі, з карими очима, чітко окресленими губами і підборіддями, яким позаздрив би будь-який грецький Бог.
Вона була щаслива, що діти в неї ростуть дружніми й слухняними, старший брат піклується про молодшого і завжди його захищає.
Хлопчаки її обожнюють, а чоловік дуже любить.
Марк Сергійович дійсно любив дружину і синів. Щоб забезпечити сім’ю, відкрив невелике виробництво меблів, і вдома спочатку з’являвся рідко – працював.
Йому доводилося нелегко. У це місто – велике, але провінційне і незнайоме – вони з дружиною переїхали після весілля. Він тут нікого не знав, і доводилося активно налагоджувати зв’язки.
Можливо, він працював надто багато і надто переживав через свій бізнес, тому й пішов засвіти від інсульту в 46 років.
Це, звісно, був удар для всієї родини, але разом вони все пережили, підтримуючи одне одного.
26-річному Тимофію довелося взяти на себе обов’язки глави сім’ї та власника виробництва.
Він успішно з усім справлявся – адже не дарма слухався батька і намагався бути в усьому на нього схожим.
– Ти займався своєю аерографією, ось і займайся! – сказав Тимофій молодшому братові, коли той висловив невпевнене бажання допомогти старшому в бізнесі. – Роби те, що в тебе виходить найкраще. Пам’ятаєш, так батько казав?..
– Я-то пам’ятаю, але… – спробував заперечити Арсеній.
– Усе, розмову закінчено, – різко відповів Тимофій і вже м’якше додав: – Я про вас із мамою подбаю.
Арсеній дійсно в 15 років захопився аерографією, і виходило в нього це дуже навіть непогано. Він навіть зняв для роботи в оренду гараж і стирчав там цілодобово, цілком пристойно заробляючи.
Арсеній був настільки захоплений своєю справою, що дуже рідко кудись вибирався відпочивати, тому дуже здивував родичів, заявивши, що зібрався одружитися.
– Ти не поспішаєш, синку? – обережно запитала Ірина Володимирівна. – Тобі всього 22 роки, ще встигнеш…
– Мамо, якщо ти натякаєш на те, що Тимофій рано одружився і рано розлучився, то не переживай – у мене справжнє кохання! І Дар’я – прекрасна, вірна дівчина, яка мене теж дуже любить! Ось побачиш!
Ірина Володимирівна важко зітхнула.
Старший син справді прожив у шлюбі лише три роки, а потім ця вертихвістка Олена знайшла собі багатшого чоловіка і поїхала з ним із міста.
Тимофій, хоч і не подавав виду, але дуже переживав тоді. Сини досі жили з матір’ю у великому будинку, і їх це цілком влаштовувало.
Туди й привів Арсеній свою кохану на вечерю.
Дарина виявилася стрункою, невисокого зросту молодою жінкою. Мінімум косметики, зібране у хвіст густе русяве з рижинкою волосся, скромна сукня нижче колін і сором’язлива усмішка…
Просто сама невинність!
Але чомусь Тимофій відчув у майбутній невістці якусь нещирість, і ще йому здалося, що він її десь бачив…
Весь вечір він спостерігав за дівчиною, яка спокійно розповідала, що працює хореографом у школі танців, мріє відкрити свою школу, але пізніше.
Дуже любить дітей і, звісно ж, Арсенія. У якийсь момент Дарина різко повернула голову, змахнувши хвостом, і Тимофій згадав!
Це ж танцівниця з парубочого вечора Павла!
Приятель три місяці тому одружився, і перед весіллям вони компанією їздили в сусіднє місто, де наречений зняв сауну.
Ось там він і бачив Дарину!
Виглядала вона трохи інакше, але, безсумнівно, це була вона! Молодиця, щоправда, просто виконала номер і пішла, категорично відкинувши гарячі пропозиції залишитися і продовжити вечір…
Проте – не така вона вже й безневинна! А Арсеній про це знає?!
– Ну і як тобі невістка? – обережно поцікавився Тимофій у матері, коли Арсеній повіз Дарину додому.
Він помітив, що мати періодично кидала якісь дивні погляди на дівчину.
– Начебто нічого. Вона, звісно, старша за нього на кілька років, але це ще нікому не заважало, – усміхнулася Ірина Володимирівна. – А тобі?
– Я ще не зрозумів. Але раз у них кохання, то нехай… – Тимофій вирішив поки нікому не розповідати про своє відкриття. Тим більше йому не хотілося засмучувати матір.
Промучившись тиждень, він усе ж вирішив поговорити з братом.
– Ти впевнений, що все знаєш про свою наречену? – запитав Тимофій.
– Якщо ти про те, що вона працювала танцівницею, то так – я в курсі. Але це було давно і мене не стосується. Я, звісно, пам’ятаю, що ти в нас правильний і дбаєш про мене, але не варто зараз. Повір! – переконливо заявив Арсеній.
Тимофій зовсім не вважав, що три місяці тому – це давно, і дуже сумнівався, що молода жінка зав’язала з тією роботою.
Зате він вважав своїм обов’язком усе з’ясувати до кінця. Якщо Дарина зараз бреше нареченому, то що буде далі? Стежити за жінкою самому Тимофію було ніколи, і він найняв приватного детектива.
Тому знадобилося два тижні, щоб з’ясувати подробиці.
– Двічі на тиждень об’єкт приїжджає до нічного клубу , але на сцені не з’являється, – сухо доповів Микола, демонструючи фото, на яких Дарина заходить до закладу.
– Що ж вона там робить? – здивувався Тимофій.
– Поки що не з’ясував, але працюю над цим.
Тимофій задумливо гортав фотографії, аж раптом на одній із них побачив… матір.
Вона стояла неподалік від входу в клуб, і явно когось виглядала. Невже Дарина й у неї викликала підозри? Поки він вирішив ні про що її не питати.
– Якщо ця – Тимофій показав на матір на фото – жінка ще раз з’явиться в полі зору, подзвони мені, – попросив він детектива.
– Добре.
Тимофій вирішив знову поговорити з братом:
– Братику, а твоя Дарина тільки в школі працює чи ще десь?
– Тільки в школі… А ти чого так нею цікавишся? – напружився Арсеній. – Чи вона тобі самому сподобалася?!
– З глузду з’їхав! – здивувався Тимофій. – Подруга брата – не жінка! Дивно, що мені доводиться тобі це пояснювати…
– Та годі, не кип’ятись! Просто я її дуже кохаю і ревную. От і лізе в голову бозна-що.
Вони ледь не посварилися, а в Тимофія ще не було навіть фактів, які б підтверджували, що ця молодиця обманює Арсенія і взагалі його негідна.
Микола зателефонував через тиждень і повідомив, що та жінка увійшла до клубу.
– Слухай, вона сьогодні має зовсім інший вигляд. Макіяж, зачіска, сукня така… Я її й не відразу впізнав.
– Що робить? – занепокоївся Тимофій.
– Та нічого особливого. Сидить за стійкою, п’є якийсь коктейль. А! Якийсь чоловік до неї підійшов…
Тимофій, не дослухавши, скинувши дзвінок, кинувся в клуб. Мати зовсім, мабуть, не розуміє, що там їй не місце!
Захекавшись, хоч і їхав машиною, Тимофій влетів у клуб. Він одразу побачив Ірину Володимирівну, яка вже сиділа за столиком із якимось молодим чоловіком.
Тимофій попрямував до них, але його випередив чоловік років п’ятдесяти – невисокий, щільний, у гарному костюмі.
Через гучну музику було погано чути, про що вони розмовляють. Долітали тільки окремі слова:
“Ілона… зустріч… що потрібно”.
Тимофій рішуче підійшов до столика – досить, треба вже з’ясувати, що відбувається!
– Тимофій?! – першою його побачила мати. Вона так сильно зблідла, що, здавалося, зараз зомліє. – Що ти тут робиш?!
– Ми потім це обговоримо, мамо, – намагаючись перекричати музику, сказав Тимофій. – Хто ці чоловіки? Вони до тебе чіпляються?!
– Нічого собі, Ілонка! Це твій син?! Дивись, який захисник виріс! – засміявся раптом старший чоловік. – Зачекай… Це ж син Марка?!
Оце так зустріч! Ну, знайом нас! Чи ти не знаєш, як пояснити, хто я?
Ірина Володимирівна різко піднялася і взяла сина за руку:
– Ходімо!
– Мамо, про що він каже? Звідки ти його знаєш?
– Так, Ілоно, поясни! – продовжував веселитися чоловік.
– Закрийся, Бобре! – раптом грубо відповіла мати і вже м’якше звернулася до сина: – Я тобі все поясню вдома.
Він покірно пішов із нею, ледве стримавшись, щоб не врізати незнайомцю, який, здавалося, образив його матір.
До будинку доїхали в мовчанні. Ледве переступивши поріг, Ірина Володимирівна кинулася до бару і налила собі напій.
Схоже, зараз він почує щось неприємне для себе. Але він навіть не уявляв, що почує…
– Синку, я хочу тобі нагадати, що дуже тебе люблю, і тато тебе дуже любив.
– Я вас теж, мамо…
– Не перебивай! – Ірина Володимирівна різко підняла долоню. – Інакше я не зможу все розповісти. Деякий час у кімнаті панувало мовчання.
– Колись я звалася Ілоною і працювала …, – із зусиллям вимовила мати.
Тимофій здригнувся, але перебивати не став.
– Це тривало всього три місяці, а потім Марк зізнався мені в коханні.
Тимофій здивовано на неї глянув, але знову промовчав.
– Він запропонував мені вийти за нього заміж і поїхати. Тоді в нього вже був ти. Можеш не питати, я справді не знаю, хто твоя мати. Тоді мені було все одно – аби кинути цю… роботу.
Я ж від відчаю туди подалася – не хотілося за копійки впахувати швачкою, а грошей хотілося.
Звичайна історія – майже у всіх моїх… колег була така мотивація.
Ірина Володимирівна знову налила собі і тільки потім продовжила:
– Марк мені подобався. Та він усім дівчатам нашим подобався, – хмикнула мати. – Незлий, гроші всі не забирав, навіть захищав нас від особливо нахабних клієнтів.
От я й вирішила, що він мене теж зможе захистити від усього. Твій батько мене не підвів. Виявляється, він і справді мене кохав, і я його теж покохала, тільки трохи пізніше.
І тебе, синку, люблю! – раптом вигукнула вона.
– Мамо, заспокойся, будь ласка. Я вірю, – він спробував наблизитися до матері, але та його знову зупинила жестом. – Тільки не розумію, навіщо ти в цей клуб пішла?
– Дарина – хороша дівчинка, це я відразу зрозуміла. І майже відразу зрозуміла, що з нею щось не так. Аж надто скромно вона поводилася і при цьому явно чогось боялася.Та й узагалі рибалка рибалку…
– Мамо…
Ірина Володимирівна різко провела рукою по своєму волоссю і продовжила, не дивлячись на сина:
– Я вирішила все з’ясувати. Мій син гідний правди. Простежити за нею було нескладно, складніше було здогадатися, що вона робить у клубі, якщо не виходить на сцену.
Мої здогадки підтвердив балакучий бармен – Дарина обслуговувала дуже солідних клієнтів.
Тимофій мимоволі стиснув кулаки, але промовчав.
– Потім я попросила покликати адміністратора і виклала йому, що знаю про те, що відбувається в клубі. Він, звісно, намагався відмовлятися, і ляпнув кличку Бобр…
Я знала тільки одну людину, яку так називали. Я думала, що він уже давно відійшов від справ або взагалі пішов засвіти. Але ні…
– Загалом, я переконала адміністратора покликати Бобра. І тут з’явився ти… Підозрюю, що Дарина і хотіла б кинути цю свою роботу, але її тримає “борг”.
Знаєш, такі дівчата весь час щось винні своїм роботодавцям, – гірко усміхнулася мати.
Тієї ночі мати з сином ще довго розмовляли. Тимофій, звісно, був у шоці від почутого, але це були його батьки! Вони його любили, виховали хорошою людиною, виростили в достатку, оточували турботою!
І він дуже їх любив. То яка різниця, що там було в минулому?!
– Звичайно, для Арсенія я б хотіла іншу дружину, але прийму будь-який його вибір… – сказала Ірина Володимирівна.
– Тільки він має знати правду, – закінчив за неї фразу Тимофій.
– Так, – кивнула мати. – Він хороший хлопчик, схожий на батька. Якщо він її кохає, то пробачить і прийме.
Але “хороший хлопчик” нічого приймати і пробачати не став.
Ні професію Дарини, ні минуле батьків. Він буквально втік в інше місто і перестав виходити на зв’язок.
Як і припускала Ірина Володимирівна, Дарина дуже хотіла кинути цю роботу в клубі, але не могла через “борг”.
Тимофій цей “борг” заплатив.
Жінка довго ридала і дякувала йому та Ірині Володимирівні. Дарина часто буває в них у гостях, і, здається, вони з Тимофієм одне одному подобаються…Спеціально для сайту Stories
