Я вийшла заміж за першого перестрічного і це не жарт. Історія цієї авантюри – це дивне знайомство зі свекрухою, що зробило мене найщасливішою жінкою на світі. Знайомі та рідні не одразу сприйняли моє рішення, а дехто досі не розуміє, як так можна було вчинити.
В мене ніяк не виходило побудувати стосунки, а так хотілося сім’ю, діточок – я про це міряла ще з підліткового віку. Якось я сумна гуляла парком й до мене підійшла жінка у літах, ми розговорилися. Її цікавило моє особисте життя, а приховувати було нічого, то ж розповіла про всі свої невдачі. Раптово, як грім серед ясного неба, прозвучали її слова: «Мій син має одружитися наступного тижня, а наречена втекла з іншим. Може ти за нього вийдеш?»
Сказати, що я здивувалася, то це нічого не сказати. А жіночка продовжувала розповідати про сина, який він хороший, про весілля та багато іншого. Аж ось в мене промайнула думка: «А чом би й ні. Розлучитися можна завжди». На фото, що показала ця пані, був гарний хлопець, приблизно мого віку. Я погодилася.
Знайомство з майбутнім чоловіком пройшло похапцем, часу було обмаль. Він одразу сказав, що це весілля фіктивне, йому треба якісь документи оформити й ми потім можемо одразу розлучитися. Так от, з того часу пройшло вже чотири роки – ми так і не розлучилися, живемо щасливо та маємо маленьку донечку. Зараз я розумію, наскільки ця історія дивна, але для мене головне, що щаслива.
