Я народилася в хорошій сім’ї. Батьками мене дуже любили. Тато ще у «дев’яності» непогано влаштувався і возив одяг з закордону, який потім перепродував на місцевому ринку.
Поступово розвивався, відкривав свої магазини і зрештою отримав свою мережу. Мама намагалася допомагати йому, але на ній була маленька я. Скажу чесно, моє дитинство було щасливим та радісним.
На відміну від однолітків, мені завжди всього вистачало. Смачна їжа, гарний одяг та чудове виховання. Я знаю багато історій, коли моїм однокласникам щастило далеко не як мені.
Жахливо, але зараз я нічим допомогти не можу, а раніше мене такі дрібниці мало цікавили. Одна була проблема: мене загодували. Я була найтовстішою дівчинкою в класі і, мабуть, у школі все моє підліткове життя.
А це сильно б’є по соціальному життю дівчинки і приносить цілу купу комплексів. Попри мої можливості та непоганий характер… Я була ізгоєм усі роки у школі. В університеті було легше.
Ніхто мене вже не цькував, студенти ставилися до зовнішнього вигляду набагато простіше. Ні, дівчата ніколи мене не запрошували піти з ними на тусовки, а хлопці теж оминали.
Зате з’явилася парочка знайомих, з якими я могла хоча б іноді гуляти після пар. Хлопець з’явився в мене тільки в кінці четвертого курсу, і, на жаль, я не можу сказати, що це було моє перше кохання.
Худий, сутулий, з тонкими ніжками та величезним носом. Він постійно м’явся зі мною і запрошував гуляти парком. Там ми мовчки ходили по зарослих стежках і лише час від часу посміхалися один одному.
За півроку ми розійшлися, але він, здається, цього й не помітив. Моє справжнє кохання прийшло до мене, тільки коли мені було вже 26 років. Симпатичний, високий, статний.
Очевидно, у нього було багато дівчат до мене, але яка різниця. Нас познайомила моя двоюрідна сестра, і я за це була дуже вдячна. З ним ми швидко зрозуміли, що створені один для одного, і за півроку одружилися.
Особливо зятем був задоволений тато. Відразу ж влаштував його через знайомих на гарну посаду. Робота хороша, і я часто приїжджала до них в офіс, поцікавитися, як ідуть справи.
Хоч би як це звучало, але в мене вже сформувалися свої фінансові стандарти і «рай у курені з коханим» мене не влаштовував. Коханий виявився хорошим працівником і його справи навіть пішли вгору.
Задоволений батько, мамо. Задоволена і я. Моєму чоловікові дали старт, а решту він уже зробив сам. Хіба це не чудово? Моя двоюрідна сестра, часто приїжджала до нас додому: поспілкуватися і разом провести час.
Ми навіть їздили вчотирьох на відпочинок. Молодість, чудові перспективи та впевнений погляд у майбутнє. Я була така щаслива. Зайнялася собою, навіть зробила кілька пластичних процедур.
Але минуло кілька років, і я вирішила відсвяткувати свій день народження. Мало гостей, зате гарне місце, смачна їжа, жива музика та відомий артист як ведучий. Все було якнайкраще.
Коли гості поїли та пішли трохи потанцювати, задзвонив мій телефон. Номер невідомий, і я відійшла в тихе місце, щоб почути людину, яка дзвонила. Дзвонила дівчина, яка впевненим голосом вона розповіла мені, що чекає на дитину від мого чоловіка.
Це не був жарт чи обман. Вона розповіла все. Де, коли і за яких обставин. Вона навіть знала, як я виглядаю. Трохи відійшовши від шоку, я задумалася і зіставила дати: в ті дні чоловік затримувався на роботі або їхав у відрядження.
Сльози, біль у серці та гірка образа. Все свято нанівець. Батьки, побачивши мій стан, швиденько відвели мене в інше приміщення і про все мене розпитали. Я нічого не приховала і відповіла все як є.
На цьому свято закінчилося, гості роз’їхалися додому, а чоловік просто розчинився у повітрі. Не відповідав на телефонні дзвінки, і вдома його не було. Наступного дня його знайшов мій тато. Точніше, його друзі.
Пошарпаний, але з букетом, він прийшов порозумітися. Сказав, що все правда, але він уже покинув цю жінку. Йому вона ніхто, просто так вийшло. Казав, що любить тільки мене і за наше кохання боротиметься.
Назвав навіть її прізвище. І тут мене затрясло. Я вже чула про неї. Це була найкраща подруга моєї двоюрідної сестри. Я чоловіка просто послала, а тато пообіцяв, що домовиться про швидке і «безболісне» розлучення.
Ця людина більше жодним чином не матиме справ із нашою родиною. Ні в побуті, ні на роботі. Увечері я приїхала до сестри. Виявилося, що вона давно про все знала. Не підтримувала, але в курсі була.
А мені не могла сказати через те, що їй було складно морально. Мій колишній чоловік обіцяв ось-ось розповісти, але все продовжувалося. А вона сиділа рівно, але ніби теж брала участь у всьому цьому. Скандал, сльози.
Я нічого не сказала татові про двоюрідну сестру. Адже в нього теж суцільний стрес. Але більше з нею я не спілкуюсь. Як можна було мене, родичку, проміняти на людину, яка зрадила власну дружину?
Ми були такі дружні. Не пробачу їй ніколи. Напевно, на неї я зачаїла більше образ, ніж навіть на колишнього чоловіка. Жінки ж завжди мають підтримувати одна одну. То чому вона обрала подругу, а не мене?
