Майже 5 років тому я переїхала до Польщі, щоби заробити грошей. Влізла у борги і не знайшла нічого кращого, як поїхати сюди. Все-таки доріжка вже протоптана. На батьківщині в мене залишилися мати та 12-річний син.
Я виховувала його без чоловіка, оскільки ми вже давно розлучилися. У житті сина він особливої участі не бере. Костя хіба іноді вихідні з ним проводить і купує йому солодощі. Але ніякої суттєвої допомоги і тим більше аліментів від нього можна не чекати.
Після розлучення я переїхала назад до матері. Жилося нам важкувато, бо зарплата в мене невелика. Якби не пенсія мами, не знаю, як би ми впоралися.
Але рано чи пізно довелося взяти кредит на новий холодильник. Потім нас затопили сусіди згори. Ще один кредит. Так я опинилась у борговій ямі, вибратися з якої змогла, переїхавши до Польщі.
Спочатку працювала на заводі та жила у гуртожитку. Потім пощастило знайти роботу у магазині. Там я й познайомилась із Матеушем. Наші відносини розвивалися дуже бурхливо. Я переїхала до нього і ми почали жити разом. Ще ніколи я не відчувала себе у такій безпеці!
Здавалося, що ніщо не може зруйнувати наше щастя. Але в Україні почалося повномасштабне вторгнення. І мої рідні переїхали до мене. Спочатку Матеуш був не проти, що ми всі житимемо в його квартирі. Але згодом обстановка в будинку стала важкою. Я бачила, що він не може порозумітися ні з моєю мамою, ні з моїм сином.
Все посилилося, коли Матеуш зробив мені пропозицію. Він хоче, щоб я стала його дружиною. Але він не бажає жити разом із моїми родичами. Звичайно, я не хочу міняти дитину на потенційного чоловіка.
А ще я мрію, щоб удома нарешті святкували перемогу. Але поки що все перебуває у підвішеному стані. Мені довелося з’їхати та забрати рідних. Тепер ми знімаємо маленьку однокімнатну квартиру в одному зі спальних районів Варшави.
З Матеушем зв’язок підтримуємо як і раніше. Він постійно питає, коли я повернуся до нього. І він не розуміє, у чому різниця. Адже я поїхала з України і не переймалася сином. Але це не так! Я надсилала мамі гроші, підтримувала їх як могла.
Тепер я просто хочу влаштувати своє особисте життя. І я не розумію, що робити. Кинути сина та маму зараз я просто не можу. Відправити їх додому теж неможливо.
Проблему ускладнює те, що Матеуш навідріз відмовляється спілкуватися з моїм сином. Своїх дітей не хоче. Це мене дуже відштовхує. Але що ж робити? Іноді мені здається, що треба просто розійтися з ним. А іноді я навпаки думаю про те, що готова все кинути заради цього чоловіка. Мучусь і не знаю, що робити далі. Я погана мати?
