Я заміжня чотири роки, нещодавно в нас з’явилася донька. Чоловіка обожнюю, але з його мамою все не склалося з самого початку. Скільки її знаю, свекруха завалювала мене порадами, як вести господарство, котлети смажити і чоловікові підштаники прати.
І рекомендації мені виписувала завжди в наказовому тоні, а ще ці натяки, що я нікудишня мати і з дитиною не справляюся. Навіть поривалася заселитися до нас – у мою квартиру! Чоловік її відмовляв, і на якийсь час усе припинялося, але потім вона знову без попередження вривалася додому.
Відразу бігла до дитини, не помивши з вулиці руки. На мої зауваження ображалася, відгавкувалася. Ще й їжу свою часто приносила. У нас же не годують, невістка-то безрука! Я дуже довго терпіла. Намагалася увійти в її становище. Усе-таки мама чоловіка, її не обирають.
Нещодавно до мене приїхала погостювати моя рідна мама. Через годину дзвонять у домофон – вгадайте, хто прийшов, і знову без запрошення? Свекруха зайшла, дуже здивувалася моїй. І з порога кинулася до онуки. Я суворо нагадала, що потрібно спершу помити руки. Невже це не очевидно?
У відповідь мені прилетіло, що мадам була в рукавичках, але з гордовитим виглядом таки пішла до ванної кімнати. У той момент у вітальні моя мама годувала мою доньку на руках. Я ж пішла міняти постільну білизну в спальню. Трохи згодом заходжу у вітальню і спостерігаю картину.
Свекруха сидить і свердлить важким поглядом мою маму з дитиною, а потім у наказовому тоні вимагає віддати їй онуку, щоб показати, як правильно потрібно її годувати. Мама промовчала. У той момент малятко закашлялося слиною, і свекруха немов із ланцюга зірвалася.
Накинулася на маму з криком. Мама від шоку навіть розплакалася. Я глибоко вдихнула. Видихнула. І твердо попросила свекруху на вихід. Та ошелешено втупилася на мене, а потім заволала, як я смію. Я повторила, щоб вона забиралася. Та схопила речі й грюкнула дверима так, що зі стелі посипалася штукатурка.
Спершу я ледве заспокоїла засмучену маму. Потім через годину зателефонував чоловік і влаштував рознос. Я сказала, щоб приїжджав додому і послухав версію тещі. Після приїзду він мовчки вислухав нашу розповідь, потім я відвезла маму додому.
Чоловік сильно образився і вранці мовчки пішов на роботу. А я що? Я терпіла чотири роки, нерви-то не залізні. Потім чоловік озвучив версію свекрухи. Вона практично переконала його в тому, що моя мати не вміє правильно тримати і годувати дитину, тому вона злякалася і була різкою.
Поскаржилася чоловікові, що мама не зупинила мене і не закрила мені рот. Гаразд я, молода-зелена, що з мене взяти. Але невже вона не розуміє, що і моя мама життя прожила? У мене від обурення пропав дар мови. Виявляється, ми її образили, а вона просто злякалася за дитину.
Я суворо сказала чоловікові, що це не дає їй права розпускати язик. Мені теж доводилося переживати подібні переляки, і я завжди стримувалася. Чоловік на це відповів, що треба бути мудрішим і знайти компроміс. І шукати його доведеться мені. Хто б сумнівався? Я не можу і не хочу зраджувати своїм принципам.
Людина старша за мене на 30 років і дозволяє собі таку безцеремонність. На думку чоловіка, я перегнула палицю, але я категорично не згодна! Стосунки в нас із ним тепер украй натягнуті, ми майже не розмовляємо. Якщо захоче, то дам розлучення. Чоловіків може бути багато, а мама-то одна!
