Не знаю, навіщо це все пишу. Всі фігуранти цієї історії вже давно пішли з життя, але вона все ж таки не дає мені спокою, коли я її згадую.
Ця історія життя моєї матері. Дитинство у мами було не простим (дід сильно піддавав масла в вогонь, а як вип’є, ставав просто некерованим).
Але ось у 23 роки, наробивши по молодості купу помилок та маючи двох дітей від різних чоловіків, мама виходить заміж за мого вітчима.
Я в житті своєму не зустрічав людину, більш чудову, ніж мій вітчим. Але мама його не любила, що я дізнався багато пізніше.
Мама ніколи не була взірцем вірності, але хоч якихось рамок пристойності дотримувалася спочатку, хоча я звичайно і не знаю багато чого.
Коли мамі виповнюється 30 років, і вона ніби божеволіє. Завела собі коханця і водила його додому, на очах у нас, дітей, та й усього іншого селища відповідно.
Вітчим працював вахтами 2 за два тижні. Ясна справа вітчим про це все дізнався, була страшна криза з великою кількістю алкоголю і биттям посуду і обличчя, але якось ця криза минула.
Начебто все заспокоїлося, і почали жити далі. Батько мабуть вирішив, що мама перебісилася. Даремно він це вирішив.
Ситуація ця для вітчима не пройшла даремно і він почав випивати. І мама завела собі ще одного чоловіка, якого згодом і пішла.
І це теж була чудова людина, всі мамині чоловіки були чудовими людьми, тільки вона жодного не цінувала. З цієї історії теж нічого не вийшло, не змогла мама ужитися і з цим чоловіком, дуже вже у неї складний характер був.
Минули роки, багато було хорошого, ще більше поганого і ось мамі вже майже 50. І ви знаєте, яким ревноим охоронцем чужої моральності вона стала!
Всі гуляючі, всі дівчата легкої поведінки. Забула, як сама поводилася. Мама не була алкоголічкою, як це може здатися, просто нікому в нашому роду не потрібно багато пити, щоб напитися, пара чарок і все.
Але мамі всі казали: Що ти робиш?. А їй було все одно, як збожеволіла. Я нікого ні в чому не дорікаю і не засуджую, але маму ж ніхто не гнав під вінець з вітчимом силою, адже сама пішла.
А вітчим її любив і так і не оговтався потім, спився. Але якщо вже перебуваєш у шлюбі, будь ласкавий дотримуватися рамки пристойностей.
Полювання за чоловіком, щоб потішити тіло це я можу зрозуміти, але не так само відкрито! Повторюся, я не засуджую нікого і ні в чому, я любив і люблю свою маму, тим більше, що вона вже пішла. Але зрозуміти її я за все життя так і не зміг.
Своєї родини я не завів, мені душевний спокій дорожчий, не хочу, щоб до мене ставилися так само, як мама до вітчима. Не хочу.
