Моєму молодшому синові 11 років, закінчуємо 5 клас. 4 роки початкової школи минули швидко. Наша вчителька була дуже сувора, але мудра. Щоб отримати оцінку 4 чи 5, треба дуже й дуже попрацювати. Діти її поважають і шалено люблять! Вона згуртувала і дітей, і батьків.
Свята, екскурсії, дні народження – усі разом. У школі вчителька користується незаперечним авторитетом і загальною любов’ю. Батьки та діти з колишніх випусків постійно заходять до неї, а на свята дарують море квітів! Але почався 5 клас. Класною керівницею стала молода вчителька математики.
Дівчині 26 років. Ми знали, що раніше в неї були проблеми і з батьками, і з дітьми, але наш клас був сильним, тому його зробили математичним. Проблеми почалися одразу! Знизилися оцінки. Самостійні, тести, домашня робота, контрольна – тільки 3 і 2, іноді 4. Це після 5 з математики.
Диктувала вчителька дуже швидко, діти не встигали, а коли просили повторити або не поспішати, то казала, що двічі не повторює. Робота над помилками була відсутня взагалі. Я була в батьківському комітеті, до мене підійшли мами і попросили написати прохання вчителю від батьків.
Ми з однією мамою написали, усім класом прочитали, і всі погодилися. А побажання були простими – робота над помилками, щоб ми знали над чим удома працювати; диктувати трохи повільніше; частіше хвалити наших діток. У відповідь почули, що наші діти пихаті, дурні.
При нашій бесіді з класною була присутня її мама, бо вона теж працює в нашій школі вчителем математики. Краще нашим дітям не стало! Коли я їй зателефонувала, щоб запитати, на якій підставі моєму синові поставили такі оцінки, мене обізвали безчесною, пліткаркою, і що на мене подадуть до суду.
Я і мій син її дратуємо. Я теж учителька, тільки початкової школи, але працюю в дитячому корекційному садочку, великий педагогічний стаж і окрім подяк від батьків і від колег нічого ніколи не було. За мої сорок шість років зі мною ще ніхто так не розмовляв.
Мені стало зле, далі – “швидка” і завідувачка відпустила додому, але ще гірше стало моєму хлопчику! Вона налаштувала проти нього багатьох дітей. Почалися сльози, образи, бійки в класі. Деякі діти почали говорити синові, щоб ішов із класу.
Класна пішла до директора і все перевернула “з ніг на голову”, перебрехала всю нашу з нею розмову, поводилася зухвало. У підсумку винен виявився мій син. Наша вчителька початкових класів приходила, розмовляла і з директором, і з учителькою. Класна заспокоїлася, але ненадовго.
Знову почалися приниження при всьому класі, чергова істерика в сина. Чому ми не перейшли в іншу школу? Спочатку була надія, що все налагодиться і буде як раніше; після другої чверті рішення про перехід було ухвалене, але завуч відрадила мене.
Наш садок після реорганізації належить до нашої школи, як дошкільне відділення. Я знаю багатьох вчителів, це чудові педагоги, до сина ставляться дуже добре, хвалять завжди. Зі школи почалися дзвінки мені на роботу, наводили довідки про мене в завідувачки, колег, батьків.
Щось хотіли накопати, мабуть, не вийшло. Математика раніше була улюбленим предметом у сина, тепер він її ненавидить. З нового навчального року ми йдемо в іншу школу. І ще, під час останньої нашої зустрічі директор сказала мені, що йдемо не тільки ми.
Багато батьків теж забирають зі школи своїх дітей через неї, але звільнити її ніхто не може, бо в школі працює багато її родичів. Син до школи не ходить. З учителями поговорила, ситуацію всі розуміють, знають і жаліють мого хлопчика.
Уроки ми робимо, наприкінці кожного тижня йдемо в школу на заліки. Поки що з усіх інших предметів тільки 5! Мій син піде, але проблема залишиться, залишаться інші діти, а цей, так званий педагог, залишиться працювати й далі. Я обов’язково піду в Департамент освіти, навіть якщо мені доведеться звільнитися.
